Козачки (Кременецький район)

село Козачки
Церква Святого Димитрія
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Тер. громада	Лановецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020090170089376
Облікова картка	Козачки
Основні дані
Засноване	1825
Населення	285
Територія	1,32 км²
Густота населення	215,91 осіб/км²
Поштовий індекс	47450
Телефонний код	+380 3549
Географічні дані
Географічні координати	49°51′20″ пн. ш. 26°9′31″ сх. д. / 49.85556° пн. ш. 26.15861° сх. д. / 49.85556; 26.15861
Відстань до районного центру	5 км
Найближча залізнична станція	Ланівці
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	47402, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Ланівці, вул. Незалежності, 34
Карта
Козачки
Козачки
Мапа
Козачки у Вікісховищі

Козачки́ — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на сході району. До 2020 року підпорядковане Гриньківській сільраді.

Населення — 283 особи (2003 рік).

Стоном на 01. 01. 2011 р.: кількість дворів - 90, чисельність населення - 268^[1].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Відоме від XVIII століття.

На правому березі р. Жердь  розкинулося село Козачки, яке своїми полями на північному сході межує із Хмельницькими землями.

Розташоване воно за 5 км від районного центру і за 8,5 км - від залізничної станції "Ланівці".

За розповідями старожилів, Козачки - це колишні  Козаківці.

За селом видно могилу, в якій, за переказами, захоронені козаки, котрі полягли в Берестецькій битві.

Існує три легенди щодо походження назви населеного пункту.

За першою: на лівому березі річки поселились козаки разом зі  своїми дружинами - "козачками". Чоловіки  пішли воювати і довго не поверталися. Тим часом їхні домівки були спалені нападниками, а вірні жони перебралися на правий берег річки Жердї. Відтоді і живуть тут нащадки козаків та козачок.

Друга легенда оповідає, що між селом Лисогіркою і теперішніми Козачками гзбиралися молоді козаки. Це місце на березі досі зветься Гуртова. А село, вочевидь, отримало назву від молодих козачків.

А третя пов'я­зана з урочищем Головеньки, що біля села Осники, де було первісне поселення, в якому вороги люто винищили всіх жителів. Чудом залишилися живими тільки дві дівчини, котрі пізніше вийшли заміж за козаків і дали початок великому роду та селу.

З історичних джерел (книга О. Цинкаловського) "Стара Волинь і Волинське Поліс­ся" відомо, що Козачки в 1890-х роках нале­жали до Кременецького повіту Святецької волості. Наприкінці XIX століття там нарахо­вувалось  86 "димів" й мешкало 452 жителі; діяла також церква з 1873 року, млин. У власності перебу­вало 297 десятин землі.

Церкву, освячену іменем Димитрія Рос­товського, яку  звели за кошти прихожан. Дерев'яна, на кам'яному цоколі  із дерева - була і дзвіниця.

На початку XVIII століття село, як час­тинка Волині, входило до складу Речі Посполитої. Місцеві землі належали панові Кази­миру Ольшевському, від імені якого розпоря­джався "жондца" - управитель.

Після ліквідації панщини у 1861 році в Ро­сійській імперії селянам не стало легше, бо за землю вимагалася велика плата, то ж зе­мельні наділи і надалі перебували в руках панів. У 70-х роках XIX століття пан Руневські, який володів землею в Козачках, живучи "на широку ногу", програв у карти свій має­ток. Після нього частину земель орендував пан Канофольський.

На початку XX століття козачківськими ланами володіли пан О. Ліпський, місцеві господарі Федір та Ахтимон Нагорні.

В селі проживали євреї (їх тоді проживало в селі 18 чоловік). Частина земель належала їм,  котрі тримали крамарню, млин. Євреї-власники добре платили за роботу. При потребі допомагали бідним, багатодіт­ним сім'ям. У 1939-му вони виїхали з села.^[1]

1 січня 1924 року ліквідовану свого часу Лановецьку волость було відновлено як ґміну Ланівці Кременецького повіту і до неї приєднані вилучені з ґміни Білозірка села Малі Козачки і Великі Козачки^[3].

У 1924 році в Козачках відкрили шко­лу. Щоб отримати кошти на її будівництво, люди продали частику спільної землі та вигін біля панського палацу. В школі навчалися діти з Козачок, а в 1927-1929 роках і з Гриньок, де старе навчальне приміщення зруйнувалося. Тут було 4 класи, мова викладання - польська. Серед перших вчителів - поляк Ф. Грибик.

До 1939 року між селами Козачки та с. Лісогірка проходив кордон (глибокий рів) між Поль­щею і СРСР. Прохід чи обробіток селянських земельних наділів, які прилягали до кордону, був можливим лише за спеціальними пере­пустками і тільки в певний час.

З  приходом  у 1939 році Червоної армії в  селі створено сільську раду. Всю землю обробляли селяни

У жовтні вибирали депутата до Народних Зборів, які мали прийняти рішення про приєднання Західної України до УРСР в складі СРСР.

Наприкінці 1940 року в селі створено кол­госп. Навесні сіяли вже колек­тивно, але зібрати врожай не дала війна.^[1]

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади^[4].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району^[5].

• церква святителя Димитрія Ростовського (1873; дерев'яна; ПЦУ).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1986 рік).

Діє бібліотека.

• C. Сливчук, Б. Хаварівський. Козачки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 125. — ISBN 966-528-199-2.