Верещаки (Кременецький район)
Вереща́ки — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Свинорийка на півдні району. До 2020 року — адміністративний центр Верещаківської сільської ради. До села приєднано хутори Зелений та Мусоровеччина, хутори Мала Думанинка і Паньківці викреслені з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів. Населення — 709 осіб (2012). ІсторіяПерша писемна згадка — 1579, згідно з якою Верещаки фігурують як містечко Верещак — власність князя Ю. Воронецького. 1601 року село спустошили татари. Наприкінці XVII століття Верещаки Кременецького повіту згадуються як заставне володіння Почаївського монастиря, а в 1700 році — як земельна власність Тимофієвичів (556 десятин). Від 1869 року діяла церковнопарафіяльна школа, яку відкрив священик І. Левицький у власному будинку На початку XX ст. у Верещаках налічувалось 154 господарства, мешкало 1199 парафіян, з них римо-католиків — 200, євреїв — 30. До 1914 року Верещаки — прикордонне село, відділене від земель Австро-Угорщини вузькою дорогою. У 20-30 роках XX ст. діяло товариство «Просвіта». На 1936 рік село входило до ґміни Вишгородок Кременецького повіту[1]. 1943 року через Верещаки проходило з'єднання Сидора Ковпака. В. Войцехович у своїй книзі «Сто днів звитяги» пише, що під час перебування ковпаківців у лісах поблизу Верещак між сотником УПА Журбою і комісаром Руднєвим (начальником штабу партизанського загону Ковпака, колишній офіцер царської армії) велись переговори про обмін зброї на харчі. В роки Другої світової війни чимало верещаківців брали участь у визвольній війні ОУН, УПА, в повстанському русі. Найвідоміший з них І. Т. Климишин (псевдо «Крук»), який пройшов шлях від сотника до начальника штабу групи УПА-Південь. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади[2]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району[3]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними [4]:
Пам'яткиЄ церква Ікони Казанської Божої Матері (1867; дерев'яна). Споруджено:
У селі є могила загиблих від рук поляків. Від 1920 року поляки, повернувшись у село, розстріляли п'ять ревкомівців, які були поховані у братській могилі. У 1950 році на могилі встановлено обеліск з мармурової крихти із прізвищами вбитих[5]. Соціальна сфераДіють:
Відомі людиНародилися
Проживали
Галерея
Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia