Козлов Василь Іванович

Козлов Василь Іванович
Козлов Василь Іванович
біл. Васіль Іванавіч Казлоў
Народився	18 лютого 1903 ; село Заграддя, тепер Жлобинського району Гомельської області, Білорусь
Помер	2 грудня 1967 (64 роки) ; Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Громадянство	Росія, СРСР
Національність	білорус
Діяльність	політик, партійний діяч
Alma mater	Ленінське вище комуністичне сільськогосподарське училище Білорусіd
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Роки активності	з 1925
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 5th convocationd, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1962–1966)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1955–1959)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1947–1950)d
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

Василь Іванович Козлов (нар. 18 лютого 1903(19030218), село Заграддя, тепер Жлобинського району Гомельської області, Білорусь — 2 грудня 1967, місто Мінськ, Білорусь) — радянський партійний діяч, голова Президії Верховної ради Білоруської РСР, 1-й секретар Мінського обласного комітету КП(б) Білорусі, командир партизанського з'єднання, генерал-майор (16.09.1943). Член Бюро ЦК КП(б) Білорусі в 1949—1967 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1966 роках. Член ЦК КПРС у 1966—1967 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—7-го скликань, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР у 1948—1967 роках. Герой Радянського Союзу (1.09.1942)^[2].

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1919—1925 роках працював слюсарем депо залізничної станції Жлобин.

У 1925—1928 роках — у Червоній армії. Служив у 5-му залізничному полку міста Вітебська.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1928—1929 роках — інструктор виконавчого комітету районної ради в Білоруській РСР.

У 1929—1933 роках — студент Комуністичного університету імені Леніна в місті Мінську.

У 1933—1934 роках — партійний організатор колгоспів у Жлобинському та Червенському районах Білоруської РСР.

У 1934—1937 роках — директор Старобінської машинно-тракторної станції Білоруської РСР.

У 1937—1938 роках — 1-й секретар Старобінського районного комітету КП(б) Білорусі.

У 1938—1940 роках — 1-й секретар Червенського районного комітету КП(б) Білорусі Мінської області.

У 1940 — 29 березня 1941 року — заступник голови Ради народних комісарів Білоруської РСР.

27 березня 1941 — 16 листопада 1942 року — 2-й секретар Мінського обласного комітету КП(б) Білорусі.

Учасник німецько-радянської війни. З червня 1941 року — уповноважений ЦК КП(б) Білорусі із організації партизанського руху в тилу противника. 7 липня 1941 року із групою партпрацівників перейшов лінію фронту. 7 липня 1941 — 3 липня 1944 року — секретар Мінського підпільного обласного комітету КП(б) Білорусі. Підпільний обласний комітет знаходився в Любанському районі Мінської області. З березня 1942 року одночасно з партійною роботою — командир Мінського партизанського з'єднання (з'єднань партизанських загонів Мінської і Поліської областей).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1942 року одному із чільних організаторів партизанського руху на тимчасово окупованій території Білорусі Козлову Василю Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З вересня 1942 року перебував в Москві, працював в Центральному штабі партизанського руху. У липні 1943 року повернувся в Білорусію і знову очолив Мінське партизанське з'єднання, яким керував до липня 1944 року.

16 листопада 1942 — січень 1948 року — 1-й секретар Мінського обласного і міського комітетів КП(б) Білорусі.

12 березня 1947 — 17 березня 1948 року — голова Верховної Ради Білоруської РСР.

17 березня 1948 — 2 грудня 1967 року — голова Президії Верховної Ради Білоруської РСР.

Помер 2 грудня 1967 року після важкої, тривалої хвороби. Похований в місті Мінську на Східному цвинтарі.