Козубенко Ігор Сергійович

Ігор Козубенко Ігор Сергійович Козубенко
Капітан
Загальна інформація
Народження	25 травня 1989(1989-05-25) Ніжин, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 лютого 2022(2022-02-24) (32 роки) Ніжин, Чернігівська область, Україна
Національність	українець
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ДСНС
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Ігор Сергійович Козубенко (25 травня 1989, м. Ніжин, Чернігівська область — 24 лютого 2022, м. Ніжин, Чернігівська область^[1]) — український військовослужбовець, капітан Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Старший помічник керівника польотів групи керівництва польотів Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України^[1].

Навчався в Ніжинській загальноосвітній школі № 3 та в Ніжинському авіаційному ліцеї при загальноосвітній школі № 15. Закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «інженер авіаційного руху». Проходив стажування в Одеському міжнародному аеропорту^[1].

У 2012 році склав військову присягу, отримав звання молодшого лейтенанта та посаду помічника керівника польотів на Ніжинський авіабазі. На службі в структурі ДСНС України з 2014 року^[1].

Під час загибелі знаходився на посаді старшого помічника керівника польотів групи керівництва польотів Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України. Капітан служби цивільного захисту Ігор Козубенко 23 лютого 2022 року заступив на бойове чергування щодо пошуково-рятувального забезпечення в єдиній системі проведення авіаційних робіт із пошуку, рятування та пожежогасіння на аеродромі «Ніжин». Вночі 24 лютого з боку російської федерації розпочався масований ракетний обстріл по об'єктах інфраструктури міста Ніжин. Пряме влучання крилатої ракети типу «Калібр» сталося близько 5:30 ранку. Ворог поцілив двічі у командно-диспетчерський пункт. Ігор Козубенко встиг наказати покинути палаюче приміщення^[1].

• орден «За мужність» III ступеня (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2].

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.