Державна служба України з надзвичайних ситуацій

Державна служба України з надзвичайних ситуацій
(ДСНС)
Емблема ДСНС
Прапор ДСНС
Загальна інформація
Країна	Україна
Дата створення	24 грудня 2012
Попередні відомства	Міністерство надзвичайних ситуацій України Державна інспекція техногенної безпеки України
Керівництво діяльністю здійснює	Міністерство внутрішніх справ України
Штаб-квартира	м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 55
Кількість співробітників	74 000 (станом на 2021 рік в наявності 60 900)
Річний бюджет	43 130 890 500 ₴[1]
Голова Служби	Андрій Даник[2]
Перший заступник Голови	Віталій Миронюк[2]
Заступник голови	Роман Примуш
Заступник голови	Володимир Демчук
Заступник голови	Олексій Мігрін
Підвідомчий орган	Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту України
dsns.gov.ua

Держа́вна слу́жба Украї́ни з надзвича́йних ситуа́цій (ДСНС) — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сферах цивільного захисту, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідацію надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежну та техногенну безпеки, діяльність аварійно-рятувальних служб, профілактику травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності^[3].

Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворена^[4] шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій і Державної інспекції техногенної безпеки України. З 25 квітня 2014 діяльність Служби спрямовується і координується Кабінетом міністрів через Міністра внутрішніх справ^[5].

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році, питаннями цивільної оборони, ліквідації наслідків та попередження надзвичайних ситуацій, захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, гасіння пожеж та пожежної безпеки займалися три окремих відомства: Штаб Цивільної оборони, Міністерство у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС та Головне управління пожежної охорони МВС України.

Логотип МНС до 2003 року

Нарукавний знак військовослужбовців МНС до 2003 року

У 1996 році Указом Президента Леоніда Кучми на базі Штабу Цивільної оборони та Мінчорнобиля було створено єдине відомство — Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України), яке стало провідним органом у системі виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту від надзвичайних ситуацій, попередження ситуацій і реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе відповідальність за її стан і розвиток.

В підпорядкуванні МНС України перебували угрупування військ Цивільної оборони чисельністю 10 218 осіб (9550 — військовослужбовці). Війська ЦО були призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій^[6]. У складі військ знаходилися три окремі мобільні механізовані бригади (Київ, Дрогобич, Донецьк); навчальна бригада (Ватутіне); окремі мобільні механізовані полки (Лоскутівка, Верхівцеве, Мирне, Знам'янка); окремі аварійно-рятувальні батальйони (Мазанка, Ромни, Ужгород, Чернівці, Якушинці, Городище, Хмельницький); об'єднаний загін оперативного реагування (Кропивницький); регіональний рятувальний координаційний центр (Керч); спеціальний авіаційний загін (Ніжин); загін забезпечення аварійно-рятувальних робіт (Жеребкове), два вузла зв'язку (Київ, Переяслав); військова комендатура (Київ).

Територіальні органи МНС України до 2003 року були представлені Головними управліннями (управліннями) з питань надзвичайних ситуацій (у складі обласних державних адміністрацій).

27 січня 2003 року Указом Президента України «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій»^[7] органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України.

19 грудня 2003 року видано Указ Президента України «Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року»^[8]. Державна програма передбачала створення єдиної невійськової Оперативно-рятувальної служби. Передбачалася повна демілітаризація МНС.

Були повністю розформовані військові частини ЦО в Донецьку, Хмельницькому та Чернівцях. Військові частини Військ Цивільної оборони в Києві, Дрогобичі, Ромнах, с. Мирне, с. Ватутіне були реорганізовані в Регіональні рятувальні загони ОРС ЦЗ; а військові частини в Кропивницькому, Ужгороді, с. Мазанка, с. Лоскутовка — в Територіальні рятувальні загони ОРС ЦЗ. Військові частини в Якушинцях, Городищі, Верхівцевому, Знам'янці — увійшли до складу аварійно-рятувальний загін|аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення; реорганізовані спеціальні загони — в спеціальний морський, спеціальний авіаційний та спеціальний загони ОРС ЦЗ.

Після реформи 2003 року були сформовані нові територіальні органи МНС — Головні управління (управління) МНС України на базі Управлінь пожежної безпеки ГУ(У) МВС України у регіонах.

У 2005 році був прийнятий Закон України «Про правові засади цивільного захисту», що визначав правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, повноваження виконавчої влади та органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту. У 2006 році війська цивільної оборони України були повністю розформовані, особовий склад військ і Державної пожежної охорони влився в ряди єдиної Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України. У 2008 році була запроваджена контрактна служба, проведена переатестація в спеціальні звання служби цивільного захисту.

Згідно Кодексу цивільного захисту України, Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — спеціальне невійськове об'єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У грудні 2010 року Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було реорганізовано в Міністерство надзвичайних ситуацій України. Державний пожежний та техногенний нагляд, управління зоною відчуження та ЧАЕС, Держгіртехнагляд стали центральними органами виконавчої влади.

За 7 років сили МНС України залучалися до ліквідації таких масштабних надзвичайних ситуацій, як пожежа військової частини А0261 у Бахмуті та 275-ї бази артилерійських боєприпасів (Збройні Сили України); аварій у системах життєзабезпечення Алчевську, Донецькій, Кіровоградській областях та Криму; спалах пташиного грипу у Криму (2006); катастрофа рейсу Пулково 612 (2006); загибель 13 шахтарів на шахті ім. Засядька (2006); вибух газу в житловому будинку в Дніпропетровську (2007); аварія на шахті ім. Засядька в листопаді 2007 року (загинув 101 шахтар, 40 було травмовано); Фосфорна аварія під Ожидовом; паводок на заході 2008 року; лісові пожежі в Ізюмському районі (було знищено 1300 га лісів); вибухи на 61-му арсеналі; вибух житлового будинку в Євпаторії; серія аварій на шахтах у Донецькій обл., внаслідок яких загинуло 27 осіб і понад 40 травмовано; пожежа в залі ігрових автоматів у Дніпропетровську (2009, загинуло 9 та постраждало 11 осіб); пандемія грипу H1N1; сильні снігопади в грудні 2009 року; вибух кисневого балона в лікарні Луганску (2010, 16 загиблих і 6 постраждалих); паводки в Івано-Франківській, Вінницькій, Чернівецькій та Хмельницькій областях (червень 2010); Марганецька катастрофа; пожежа в будинку соціального обслуговування Дубровицького району (2011, загинуло 16 осіб, постраждало 11 осіб).

У 2011 році сталося розділення Міністерства у справах НС України на 4 окремих відомства — Міністерство надзвичайних ситуацій України (як головний орган), Державну інспекцію техногенної безпеки, Державне агентство зони відчуження та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки. Особовий склад залишився на службі цивільного захисту.

Державні пожежні частини отримали статус «рятувальних» і були підпорядковані територіальним органам МНС. Районні (міські) відділи МНС реформовані в служби цивільного захисту в районах (містах) і введені до складу апаратів ГТУ (ТУ) МНС. 24 Грудня 2012 Указом Президента України Міністерство надзвичайних ситуацій та Державна інспекція техногенної безпеки України були реорганізовані в єдину Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), як центральний орган виконавчої влади, що координується і направляється Міністерством оборони. Першим головою Служби став Михайло Болотських.

Було затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, сформовані управління ДСНС. Міністерство оборони урегулювало свою взаємодію зі Службою. 1 липня 2013 року набув чинності Кодекс цивільного захисту України.

2 березня 2014 року Михайло Болотських був звільнений із посади Голови ДСНС, його наступником став Сергій Бочковський.

25 квітня Кабінет Міністрів видав Постанову № 120 «Питання координації та спрямування Державної служби з надзвичайних ситуацій», згідно з якою діяльність ДСНСУ спрямовується і координується Кабінетом через Міністра внутрішніх справ^[9]. МВС затвердило Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту ДСНСУ^[10].

25 березня 2015 року Сергій Бочковський був затриманий слідчими на засіданні уряду України за корупцію. Також затримано його заступника Василя Стоєцького. Затримання транслювалося у прямому ефірі^[11]. В іноземних ЗМІ такий крок уряду назвали «показухою»^[12]. Виконувачем обов'язків керівника став Зорян Шкіряк, який повернувся до роботи у МВС після операції по евакуації українців зі зруйнованого землетрусом Непалу.

Кадри ДСНС України складають:

• особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (у тому числі курсанти ВНЗ ДСНС), які уклали контракт про проходження служби (навчання) і яким присвоюються спеціальні звання служби цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України і «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 11.07.2013 р.^[15];
• державні службовці відповідно до Закону України «Про державну службу»;
• працівники, які уклали трудовий договір відповідно до КЗпП України.

У лютому 2015 року Верховною Радою України були внесені зміни до ряду законодавчих актів^[16], фактично прирівнявши проходження служби цивільного захисту до військової служби, за умов настання в державі особливого періоду або оголошення цільової мобілізації. Зокрема передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від такої служби в зазначених умовах — від 2 до 5 років позбавлення волі.

• 
  25 років сумлінної служби
• 
  20 років сумлінної служби
• 
  15 років сумлінної служби
• 
  10 років сумлінної служби
• 
  За відвагу в надзвичайній ситуації
• 
  Знак Пошани

Докладніше: Звання, чини та ранги України#Служба цивільного захисту

	Вищий начальницький склад				Старший начальницький склад
	Генерал	Генерал-полковник	Генерал-лейтенант	Генерал-майор	Полковник	Підполковник	Майор
Погон

Середній начальницький склад					Молодший начальницький та рядовий склад
	Капітан	Старший лейтенант	Лейтенант	Молодший лейтенант	Головний майстер-сержант (старший прапорщик, прапорщик)	Майстер-сержант (старшина, старший сержант)	Сержант (сержант, молодший сержант)	Рядовий	Курсант
Погон

Докладніше: Апарат ДСНС України

• Головні управління ДСНС України в Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській та місті Києві.

Також, до структури головних управлінь (управлінь) входять:

• районні (міські, міськрайонні) управління (відділи, сектори);
• оперативно-координаційні центри;
• центри оперативного зв’язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій;
• центри забезпечення діяльності.

25 гарнізонів областей та міста Києва об’єднують 986 пожежно-рятувальних підрозділів загальною чисельністю близько 36 тисячі чоловік. Пожежно-рятувальні підрозділи поділяються на:

1.   Державні пожежно-рятувальні загони

2.   Державні пожежно-рятувальні частини

3.   Державні пожежно-рятувальні пости

4.   Професійні пожежні частини

5.   Професійні пожежні пости

6. Спеціалізовані державні пожежно-рятувальні загони

7. Аварійно-рятувальні частини

Всі види пожежно-рятувальних підрозділів можуть бути з охорони об’єктів.

Також, в Вінницькому, Дніпропетровському, Запорізькому, Київському обласному, Київському міському, Миколаївському, Житомирському та Черкаському гарнізонах функціонують загони (частини) технічної служби.

Аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування (АРФ ЦП) представлені п’ятьма центрами швидкого реагування загальною чисельністю близько 2,2 тисячі чоловік.

• Міжрегіональний центр швидкого реагування ДСНС України (Ромни, на базі 76 оарб, в/ч Д0060)
• Мобільний рятувальний центр швидкого реагування ДСНС України (Київ, на базі 148 оммбр, в/ч Д0040)
• Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування (Ватутіне, на базі 238 оубр, в/ч Д0050)^[17]
• 2 Спеціальний центр швидкого реагування ДСНС (Дрогобич, на базі 155 оммбр, в/ч Д0090)
• 3 Спеціальний центр швидкого реагування ДСНС (Жеребкове, на базі 2 ЗЗАРР, в/ч Д1002)^[18]

Аварійно-рятувальні формування спеціального призначення (АРФ СП) представлені двадцяти п’ятьма аварійно-рятувальними загонами спеціального призначення (в усіх регіонах) загальною чисельністю близько 6,7 тисяч чоловік.

Вони формувались на базі загонів (частин) технічної служби Державної пожежної охорони з частковим приєднанням підрозділів та територій дислокації:

• військових частин Військ Цивільної оборони (Верхівцеве (в/ч Д0140, 439 ОММП), Лоскутівка (в/ч Д0150, 437 ОММП), Знам’янка (в/ч Д0100, 262 ОММП), Кропивницький (в/ч Д0070, 290 ОЗОР), Якушинці (в/ч Д0055, 215 ОАРБ), Городище (в/ч Д0080, 123 ОАРБ), Ужгород (в/ч Д0180, 25 ОАРЗ));
• Державної спеціалізованої протифонтанної служби «СВАРЧ» (Полтава);
• Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби (ДСВГРС);
• Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку та рятування туристів (ДСАРСПРТ);
• Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах (ДСАРСВО);
• Спеціалізованого загону Державної пожежної охорони (Київ);
• 3 Спеціального регіонального центру швидкого реагування (Мирне, на базі 264 ОММП, в/ч Д0130), 4 Спеціального регіонального центру швидкого реагування (Мазанка, на базі 319 ОАРБ, в/ч Д0990) та Регіонального центру швидкого реагування (Ценжів).

Види підрозділів аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та спеціального призначення

• Спеціальний авіаційний загін ОРС ЦЗ (Ніжин, на базі 300 САЗ, в/ч Д0170)
• Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування (в тому числі числі авіаційні допоміжні центри пошуку і рятування)

• Гірничорятувальні (аварійно-рятувальні, газорятувальні) формування та підрозділи складаються з трьох гірничорятувальних загонів (центрального та територіального підпорядкування) та трьох груп гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт (в складі аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення) загальною чисельністю близько 1 тисячі чоловік. Дислоковані в Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Харківській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській областях та місті Києві.
• Протифонтанні підрозділи підпорядковані аварійно-рятувальному формуванню спеціального призначення (Полтава) та дислоковані в Полтавській, Харківській, Чернігвській та Львівській областях.
• Гірські пошуково-рятувальні підрозділи підпорядковані аварійно-рятувальним формуванням центрального підпорядкування та спеціального призначення. Дислоковані в Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільскій та Чернівецькій областях.
• Водолазно-рятувальні підрозділи підпорядковані аварійно-рятувальним формуванням центрального підпорядкування та спеціального призначення, а також державним пожежно-рятувальним загонам. Дислоковані у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Херсонській, Хмельницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Тернопільській, Черкаській, Чернівецькій областях та місті Києві.

• Український гідрометеорологічний центр (чисельністю 4291 працівників)
• Державне підприємство «Український авіаційний метеорологічний центр»

• Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (Київ, на базі ВійськовоЇ комендатури, в/ч Д1001)
• Центр зв'язку та управління (Переяслав, на базі 692 ОВЗ, в/ч Д3728)
• Центр оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій (Київ, на базі 301 ВЗ)
• Державний центр сертифікації (Київ)
• Медичний центр (Київ)
• Медичний реабілітаційний центр «Одеський» (Одеса)

• Національний університет цивільного захисту України (Харків)
  • Черкаський інститут пожежної безпеки (Черкаси)
• Львівський державний університет безпеки життєдіяльності (Львів)
  • Вище професійне училище Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (Вінниця)
  • Ліцей цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (Вінниця)
• Інститут державного управління та наукових досліджень із цивільного захисту (Київ)
• Український гідрометеорологічний інститут (Київ)
• Навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в областях та Києві
• Навчальні пункти в складі аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та спеціального призначення, а також загонів технічної служби

• Болотських Михайло Васильович 24 грудня 2012^[19] — 2 березня 2014^[20]
• Бочковський Сергій Станіславович 23 квітня 2014^[21] — 25 березня 2015^[22]
• В. о. Шкіряк Зорян Несторович 25 березня 2015^[23] — 14 травня 2015^[24]
• Чечоткін Микола Олександрович 14 травня 2015^[25] — 10 листопада 2021^[26]
• Крук Сергій Іванович 10 листопада 2021^[27] — 16 лютого 2022 в. о., 16 лютого 2022^[28] — 25 серпня 2023^{[29] [30]}
• Тимчасово виконуючий обов'язки Голови Володимир Демчук 25 серпня 2023  ^[31] — 27 лютого 2024.
• Андрій Даник 27 лютого 2024 ^[32] — 28 червня 2024 т.в.о., з 28 червня 2024  ^[33].

Знаходяться на оснащенні пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС:

• Автомобілі пожежно-рятувальні першої допомоги
• Автоцистерни пожежні
• Автоцистерни пожежно-рятувальні
• Автомобілі пожежні аеродромні^[en] 
• Автомобілі повітряно-пінного гасіння
• Автомобілі порошкового гасіння АП-5
• Автомобілі комбінованого гасіння
• Пожежні насосні станції ПНС-110
• Пожежні рукавні автомобілі АР-2
• Автодрабини пожежні
• Підйомники колінчаті
• Автомобілі зв'язку і освітлення
• Автомобілі газодимозахисної служби^[ru]
• Автомобілі штабні
• Спеціальні аварійно-рятувальні машини

Знаходиться на озброєнні частин (груп, відділень) піротехнічних робіт; груп (відділень) підводного розмінування аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та спеціального призначення

Види спеціальних піротехнічних машин, що стоїть на озброєнні підрозділів ДСНС:

• Оперативно-піротехнічні машини (ОПМ) на базі легкових автомобілів із колісною формулою 4×4 — Mitsubishi-L200, Volkswagen T5, УАЗ-469, УАЗ-31512
• Піротехнічні машини легкого типу (ПМ-Л) на базі вантажопасажирських автомобілів підвищеної прохідності ГАЗ-330273, УАЗ-3303, УАЗ-3309, ГАЗ-66
• Піротехнічні машини важкого типу (ПМ-В) на базі автомобілів КрАЗ-63221; КрАЗ-5233ВЕ та бронетранспортера БТР-80
• Оперативно-піротехнічні машини водолазні (ОПМ-В) на базі вантажопасажирських та вантажних автомобілів із колісною формулою 4×4

Знаходиться на озброєнні інженерних груп (відділень), частин (груп) спеціальних робіт по ліквідації наслідків аварій аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального і територіального підпорядкування

Засоби подолання руйнувань і перешкод

• Машини розгородження «ІМР», «ІМР-2»
• Шляхопрокладчики гусеничні «БАТ-М», «БАТ-2»
• Мости важкі механізовані ТММ-3 (ТММ-ЗМ1) на базі автомобілів КрАЗ-255 (КрАЗ-260)

Засоби подолання водних перешкод

• Транспортери плаваючі «ПТС», «ПТС-2», ПТС-М
• Катери моторно-буксирні
• Водолазні станції

Засоби механізації дорожніх, підйомних і землерийних робіт

• Машина для вириття котлованів «МДК-2» і МДК-3
• Бульдозер колісний «БКТ-2РК» на базі колісного тягача МАЗ-538
• Полкова землерийна машина ПЗМ-2
• Машина траншейна ТМК-2 на базі колісного тягача МАЗ-538
• Бульдозер гусеничний Б-10М
• Тягачі важкі артилерійські АТ-Т, МТ-Т
• Екскаватори військові ЕОВ-4421
• Крани автомобільні вантажопідйомністю до 25 т. на базі автомобілів «КрАЗ», «МАЗ», «УРАЛ»

Знаходиться на озброєнні частин (груп, відділень) радіаційного, хімічного і біологічного захисту аварійно-рятувальних формувань центрального і територіального підпорядкування

• Пересувна лабораторія РХБ розвідки «ПРХЛ» на базі автомобілів «Газель», «Ford Transit»
• Автомобіль радіаційної і хімічної розвідки УАЗ-469РХ
• Машина радіаційної і хімічної розвідки БРДМ-2РХ^[ru] на базі броньованої розвідувально-дозорної машини БРДМ-2
• Машина радіаційної і хімічної розвідки РХМ-4^[ru] на базі бронетранспортера БТР-80
• Машина радіаційної і хімічної розвідки РХМ
• Авторозливні станції АРС-14 на базі автомобілів ЗіЛ-131
• Дезинфекційно-душові установки ДДА-66, ДДА-53Б (ГАЗ-66)

Знаходиться на озброєнні підрозділів управління; забезпечення; аварійно-рятувальних частин, частин (груп) життєзабезпечення; груп (відділень) рятувальних робіт аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту центрального і територіального підпорядкування

• Командно-штабні машини Р-142Г^[ru] на базі автомобіля ГАЗ-66; Р-145БМ «Чайка» на базі бронетранспортера БТР-60
• Радіостанції радіорелейні рухомі типу Р-409^[ru](ЗіЛ-131)
• Електростанції рухомі різних модифікацій
• Установки для добування прісної води УДВ-15
• Тягачі важкі седельні МАЗ-537
• Мобільні пункти управління на базі тягачів МАЗ-7310
• Універсальні машини підігрівання УМП-350-131 (ЗіЛ-131)
• Комплекси життєзабезпечення бойового чергування у складі машин 15Т117, 15Т118, МДЕС на базі спец. автомобілів МАЗ-7310
• Техніка медичної служби — машини швидкої медичної допомоги на базі автомобілів Renault Master, санітарні АС-66 (ГАЗ-66), УАЗ-3962; автоперев'язувальна АП-2 (ГАЗ-66)
• Аеродромна комбінована поливомийна машина АКПМ-3 (ЗіЛ-130)
• Снігоочисники шнекороторні ДЕ-226 (Урал-4320)
• Автомайстерні пересувні ПАРМ-1М — рухома автомобільна ремонтна майстерня (ЗіЛ-131)

Після демілітаризації в 2004—2005 роках сил МНС України і перетворення військ Цивільної оборони в невійськову (спеціальну) Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту їй дісталася в спадок велика кількість зброї, в тому числі автомати АКМ, АК-74, кулемети Ручний кулемет Калашникова, КПВТ, РПД-44, Кулемет Калашникова, РПКС-74, ДТ, ПК, пістолети ТТ, ПМ, АПС, гвинтівки СВД, карабіни СКС, гранатомети РПГ-2, різні гранати та боєприпаси. Зброю було вивезено з розформованих і реорганізованих військових частин МНС.

Протягом 2006—2011 років рішеннями Кабінету міністрів велика частина цього озброєння була відчужена і реалізована^{[63][64][65][66][67]}.

Знаходиться на озброєнні Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (Ніжин)^[68]. Аеродром першого класу має злітно-посадочну бетонну смугу завдовжки 3000 × 80 метрів і придатний для прийому повітряних суден різних типів вантажопідйомністю до 190 тонн, в простих і складних метеорологічних умовах, як вдень, так і вночі.

Зображення	Тип	Виробник	Призначення	Кількість	Характеристика
Авіація
	Ан-32П	Україна	Літак для гасіння пожеж	4+1[69]	Гасіння лісових пожеж за допомогою зливу вогнегасної рідини з навісних зливних агрегатів на осередки пожеж (максимальна маса вогнегасної рідини — 8000 кг) десантування в район лісової пожежі парашутистів — пожежників до 28 чоловік і пожежного спорядження до 10 упаковок по 100 кг кожна; польоти на баражування. Літак може бути переобладнуваний у вантажний варіант для перевезення вантажів (пасажирів), або їх десантування парашутним способом, а також як санітарний варіант для перевезення постраждалих місць надзвичайних ситуацій.
	Ан-26	Україна	Військово-транспортний літак	2[69]	Перевозить до 40 пасажирів або 24 поранених на носилках у супроводі медичного персоналу. У мінімальні терміни може переобладнуватися в транспортний варіант для перевезення вантажів загальною масою до 5500 кг
	Ан-30	Україна	Літак повітряного спостереження і аерофотознімання	2	Застосовується для вирішення широкого кола завдань пов'язаних з аерофотоз'йомкою, дистанційного зондування земної поверхні, ведення візуального спостереження з документуванням за допомогою відео і фотоустаткування, а також у транспортних цілях для перевезення до 18 пасажирів або до 3000 кг вантажу.
	Мі-8	СРСР	Багатоцільовий гелікоптер		Використовується як пожежний або транспорт для перевезення вантажів у вантажній кабіні і на зовнішній підвісці загальною масою до 3000 кг, як санітарний, перевозить 3—6 поранених на носилках або 15 сидячих на відстань до 725 км.
	Eurocopter EC145	Франція	Багатоцільовий гелікоптер	2	Призначений для перевезення до 8 пасажирів. Передбачена можливість різних варіантів використання — медичний, аварійно-рятувальний, патрульний. Базовий варіант дозволяє виконувати покладені на нього обов'язки вдень і вночі в простих і складних метеорологічних умовах, з аеродромів і непідготовлених майданчиків. У медичному варіанті передбачена установка реанімаційного устаткування.
	Airbus Н225 Super Puma	Франція	Багатоцільовий гелікоптер	3[70][71]

25 квітня 2024 року у місті Дергачі провулок Панфілова перейменували на провулок Героїв-рятувальників^[72].

ДСНС у соціальних мережах
	ДСНС на сайті Facebook
	ДСНС на сайті Telegram
	ДСНС на сайті Twitter
	dsns_ua ДСНС на сайті ВКонтакті
	ДСНС на сайті YouTube
	ДСНС на сайті YouTube
	ДСНС на сайті Instagram

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ДСНС

• Офіційний сайт [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Львівського державного університету безпеки життєдіяльності [Архівовано 6 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Територіальні підрозділи ДСНС України
• Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України
• Галузевий портал із безпеки України
• МВС затвердило правила носіння форменого одягу для служби цивільного захисту. www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. 20 липня 2018. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
• Китай передав Україні спецтехніку для надзвичайних ситуацій на суму 320 млн гривень. uprom.info. Національний промисловий портал. 26 грудня 2019. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.