Коломійченко Михайло Сидорович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Михайло Сидорович Коломійченко
Народився	19 листопада 1892(1892-11-19) Шпола
Помер	30 травня 1973(1973-05-30) (80 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	хірург
Alma mater	Київський університет
Галузь	хірургія
Вчене звання	професор
Партія	КПРС
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди
Коломійченко Михайло Сидорович у Вікісховищі

Михайло Сидорович Коломійченко (19 листопада 1892, Шпола — 30 травня 1973, Київ) — український радянський хірург, професор (з 1936 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1954 року). Брат оториноларинголога Олексія Коломійченка.

Народився 7 (19 листопада) 1892 року в місті Шполі (тепер Черкаської області) в селянській родині. В 1919 році закінчив медичний факультет Київського університету (учень професорів Є. Г. Черняхівського, М. М. Волковича, академіка О. П. Кримова). Учасник німецько-радянської війни.

У 1920–1935 роках працював у Київському медичному інституті, у 1936–1955 роках завідував кафедрою хірургії Київського інституту удосконалення лікарів. З 1955 року — завідувач кафедрою загальної хірургії Київського медичного інституту. Член ВКП(б) з 1948 року.

Від 1919 року жив в Києві по вулиці Рейтарській, 17. Помер 30 травня 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).

Автор більше 130 наукових праць, в тому числі 5 монографій. Науковий напрямок — хірургія стравоходу, шлунку, підшлункової залози, невідкладна допомога: зокрема патології стравоходу. Першим в Україні виконав складні пластичні операції по сторенню штучного стравоходу з тонкої та товстої кишок.

Серед учнів Михайла Коломійченка — професори Ігор Комісаренко, Борис Радіонов тощо.

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора (1962), орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, Жовтневої Революції, «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (1962)^[1].

В Києві на будинку по вулиці Рейтарській, 17, де в 1919–1973 роках жив Михайло Коломійченко, 24 квітня 2003 року встановлено гранітну меморіальну дошку (скульптор М. М. Срібнюк)^[2].

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.