Коломієць Микола Григорович
Мико́ла Григо́рович Коломі́єць (нар. 22 травня 1919— 1 березня 1998) — радянський лісовий ентомолог, спеціаліст із захисту лісу від шкідливих комах. Доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту лісу ім. В. М. Сукачова (Красноярськ). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР. БіографіяМикола Григорович Коломієць народився 22 травня 1919 року в селі Глібки Подільської губернії в родині заможного селянина[1] . Батько мав хату, корову і пару коней і земельний наділ, одержаний після Жовтневої революції. Із початком колективізації родину визнали куркульською і виселили до Томської області. Щоправда, Миколі, одному з чотирьох дітей, дозволили залишись у селі аби закінчити неповну середню школу. Рік по тому він возз'єднався із рідними у Сибіру[2]. Микола став учнем бухгалтера ліспромгоспу, закінчив Томський лісотехнічний технікум (1940) і пішов таксатором і фахівцем до тресту «Томліс». Навесні 1941 р. його призвали до лав Червоної армії, а невдовзі почалася війна. Він воював у складі технічної служби авіаційного полку 197-ї штурмової авіадивізії 16-ї повітряної армії[3]. За відмінне обслуговування бойових вильотів удостоєний орденів та медалей (дивись персональну картку праворуч). Демобілізувавшись, М. Коломієць працював лаборантом у Томському університеті, поступив до Красноярського лісотехнічного інституту (1946). Навчання поєднував з заробітчанством (бухгалтером «Рибтресту», техніком). За два роки він закінчив з відзнакою інститут і став науковим співробітником Сибірського НДІ лісового господарства і експлуатації. Після закінчення аспірантури при кафедрі захисту лісу Красноярського лісотехнічного інституту він захистив кандидатську дисертацію (1952)[2]. Із наступного року і до кінця життя він працював в академічних наукових установах — Біологічному інституті та Інституті лісу ім. В. М. Сукачова. У 1964 році він став доктором біологічних наук. Його плідна наукова праця відзначена орденом «Знак Пошани» та трьома медалями[4]. 1 березня 1998 року Микола Григорович Коломієць помер Наукова діяльністьОсновний напрям наукової роботи М. Г. Коломійця — захист лісу від комах-шкідників, головним чином — метеликів. Розробка способів боротьби базувалася на ґрунтовному вивченні біології цих комах. Такий підхід визначився в період роботи над кандидатською і докторською дисертаціями. Обидві вони присвячені біології і господарському значенню сибірського шовкопряду. Для нього вчений вперше встановив зв'язок виникнення осередків розмноження із різними типами ландшафтів і фітоценотичними характеристиками лісу, виявив масовий перехід популяції до однорічного циклу розвитку, більшу вразливість насаджень із переважанням ялиці. Вчений розробив методику довгострокового прогнозування масових розмножень сибірського шовкопряду. Для моніторингу ситуації ентомолог створив регіональну інформсистему «Тайга». За ініціативою і участю М. Коломійця було здійснено масштабні авіахімічні обробки лісу під час спалаху розмноження цього виду у 1950-х роках. Піонерськими стали також його праці по зниженню чисельності метеликів шляхом використання ультрафіолетового випромінювання[5]. Характерною рисою вченого була надзвичайна вимогливість до власних робіт, намагання робити висновки на незаперечному фундаменті. Зокрема, в процесі досліджень сибірського шовкопряду він вивчив 143 000 його яєць, 21 000 гусениць і 12 000 лялечок, здолав 6 000 км наземних і 4500 км авіаційних експедицій. Вагомим був внесок вченого у вивчення інших комах–фітофагів: непарного шовкопряда, білана жилкуватого, п'ядунів, пильщиків, короїдів тощо. Особливе значення має розгорнуте ним вивчення природних ворогів комах– шкідників. Він дійшов висновку, що часом немає сенсу у хімічних обробках лісу чи лісонасаджень, тому що популяція шкідників буде придушена її природними ворогами — хижаками і паразитами. М. Коломієць створив величезну еталонну колекцію паразитичних мух тахін Євразії — унікальну довідкову базу для теперішніх і майбутніх досліджень[2]. Чималою була й науково-організаційна діяльність М. Коломійця. Він працював вченим секретарем академічних установ, очолював створену ним лабораторію ентомофагів (1962), Новосибірський відділ Інституту лісу АН СРСР (1975), Сибірське відділення Всесоюзного ентомологічного товариства. Його обрали почесним членом-кореспондентом Фінського ентомологічного товариства. 18 його учнів стали кандидатами біологічних наук[4]. Основні праці
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
