Колібрі-ангел синьогрудий

?Колібрі-ангел синьогрудий
	; Самець синьогрудого колібрі-ангела ; Самиця синьогрудого колібрі-ангела
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes);
Родина:	Колібрієві (Trochilidae);
Підродина:	Колібрині (Trochilinae);
Триба:	Trochilini;
Рід:	Колібрі-ангел (Heliomaster);
Вид:	Колібрі-ангел синьогрудий;
Біноміальна назва
	Heliomaster furcifer; (Shaw, 1812)
	; Ареал виду
Синоніми
	Trochilus Furcifer Shaw, 1812; Ornismya angelae Lesson, 1835; Campylopterus inornatus Burmeister, 1860
Посилання
Вікісховище:	Heliomaster furcifer
Віківиди:	Heliomaster furcifer
ITIS:	555299
МСОП:	22688144
NCBI:	135172

Колі́брі-а́нгел синьогрудий^[3] (Heliomaster furcifer) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)^[4]. Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 12,6-13 см, вага 5-6,5 г. У самців під час сезону розмноження тім'я, потилиця і верхня частина спини смарагдово-зелені, решта верхньої частини тіла мідно-зелена, блискуча. На горлі і шиї з боків блискуча фіолетова пляма, пера на шиї з боків видовжені. Нижня частина тіла райдужно-ультрамаринова. Хвіст роздвоєний, загострений, зверху темно-зелений, знизу синьо-зелений. Дзьоб довгий, чорний, дещо вигнутий. За очима невеликі білі плямки. Під час негніздового періоду нижня частина тіла у самців сіра.

У самиць верхня частина тіла мідно-зелена. Горло сіре, з віком встає більш темним. Нижня частина тіла сіра, посередині живота проходить біла смуга, боки поцятковані зеленими плямами. Хвіст менш роздвоєний, ніж у самців, зверху бронзово-зелений з чорними кінчиками центральних стернових пер, знизу синьо-зелений, блискучий з білими кінчиками крайніх стернових пер. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.

Поширення і екологія

Синьогруді колібрі-ангели мешкають на сході Болівії, на півдні Бразилії (від Мату-Гросу, Гояса і Мінас-Жерайса до Ріу-Гранді-ду-Сул), в Парагваї, північній Аргентині (на південь до Катамарки, Кордови і північного Буенос-Айреса) і північному Уругваї. Бродячі птахи спостерігалися в Колумбії і Перу, за непідтвердженними свідченнями також в Еквадорі. Синьогруді колібрі-ангели живуть на узліссях вологих атлантичних лісів, на луках і саванах серрадо. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря.

Синьогруді колібрі-ангели живляться нектаром різноманітних квітучих рослин з родин омелових, бобових, імбирних, бромелієвих, лілієвих, дзвоникових, вербенових і кактусових, який шукають на висоті від 2 до 8 м над землею, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Вони є одними з основних запилювачів ліани Dolichandra cynanchoides. Самці захищають кормові території.

Сезон розмноження в триває з листопада по березень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'яких рослинних волокон і лишайників, розміщується на горизонтальній гілці дерева, на висоті від 3 до 6 м над землею. В кладці 2 білих яйця розміром 15,5×9 мм і вагою 2 г. Інкубаційний період триває 15-16 днів, пташенята покидають гніздо через 20-25 дні після вилуплення.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Heliomaster furcifer: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 листопада 2022
↑ G. Shaw: General zoology, or Systematic natural history. T. 8. Cz. 1: Aves. London: G. Kearsley, 1812, ss. 280–281.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 листопада 2022.