Колібрі-сильф венесуельський

?Колібрі-сильф венесуельський
Охоронний статус
	; Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes);
Родина:	Колібрієві (Trochilidae);
Підродина:	Lesbiinae;
Триба:	Lesbiini;
Рід:	Колібрі-сильф (Aglaiocercus);
Вид:	Колібрі-сильф венесуельський;
Біноміальна назва
	Aglaiocercus berlepschi; (Hartert, 1898)
	; Ареал виду
Синоніми
	Cyanolesbia berlepschi
Посилання
Вікісховище:	Aglaiocercus berlepschi
Віківиди:	Aglaiocercus berlepschi
ITIS:	1149430
МСОП:	22733891

Колі́брі-си́льф венесуельський^[2] (Aglaiocercus berlepschi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)^[3]. Ендемік Венесуели. Вид названий на честь німецького орнітолога Ганса фон Берлепша^[4].

Опис

Довжина самців становить 22 см, враховуючи видовжені крайні стернові пера, які досягають 14-15 см, вага 5,5 г. Довжина самиць становить 9,5-11 см, вага 4,5 г.

У самців тім'я темно-зелене, блискуче, спина зелена, блискуча. На шиї блискучий синій «комір». Нижня частина тіла бронзово-зелена, стегна білі. Центральні стернові пера короткі, синьо-зелені, крайні стернові пера дуже довгі, біля основи темно-фіолетові, на кінці сині. Дзьоб короткий, чорний.

У самиць тім'я бинє, блискуче, решта верхньої частини тіла така ж, як у самців. Горло, груди і живіт білі, поцятковані зеленими плямками. Хвіст короткий, дещо роздвоєний, синьо-зелений, крайні стернові пера мають білі кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак пера на голові у них мають охристі краї.

Поширення і екологія

Венесуельські колібрі-сильфи мешкають в горах Кордильєра-де-Каріпе і Серранія-де-Турімікуїре в штатах Монагас, Ансоатегі і Сукре на північному сході Венесуели. Вони живуть в гірських тропічних лісах і високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1450 до 1800 м над рівнем моря.

Венесуельські колібрі-сильфи живляться нектаром квітучих дерев, чагарників і ліан, зокрема з роду Inga, а також комахами, яких ловлять в польоті. Вони шукають нектар, переміщуючись за певним маршрутом, іноді захищають кормові території. Сезон розмноження триває з серпня по січень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, розміщується в епіфітах.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників популяція венесуельських колібрі-сильфів становить від 1500 до 7000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Aglaiocercus berlepschi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 листопада 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 листопада 2022.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 70. ISBN 978-1-4081-2501-4.