Колібрі-списодзьоб

?Колібрі-списодзьоб
	; Самець колібрі-списодзьоба (Еквадор)
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes);
Родина:	Колібрієві (Trochilidae);
Підродина:	Lesbiinae;
Триба:	Heliantheini;
Рід:	Колібрі-списодзьоб (Ensifera); Lesson, 1843
Вид:	Колібрі-списодзьоб;
Біноміальна назва
	Ensifera ensifera; (Boissonneau, 1840)
	; Ареал виду
Синоніми
	Ornismya ensifera
Посилання
Вікісховище:	Ensifera ensifera
Віківиди:	Ensifera ensifera
ITIS:	555235
МСОП:	22687854
NCBI:	304621

Колі́брі-списодзьо́б^[4] (Ensifera ensifera) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)^[5]. Мешкає в Андах. Це єдиний представник монотипового роду Колібрі-списодзьоб (Ensifera).

Опис

Довжина птаха становить 17-22,8 см, враховуючи довгий дзьоб, вага 12-15 г. Самці є дещо більшими за самиць, крила і хвіст у них відносно довші, однак дзьоб відносно коротший. Верхня частина тіла у них бронзово-зелена, голова мідно-бронзова, за очима невеликі білі плямки. Горло чорнувате, решта нижньої частини тіла зелена з металевим відблиском, живіт темно-сірий, хвіст роздвоєний, чорнувато-бронзовий. У деяких самців підборіддя і горло поцятковані білими плямами. У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців, однак горло сірувате, решта нижньої частини тіла біла, живіт поцяткованих зеленими плямками. Хвіст менш роздвоєний і має сірувато-білі краї. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць^[6].

Колібрі-списодзьоби є єдиними у світі птахами, дзьоб у яких є довшим за решту тіла, не враховуючи хвіст. Він досягає довжини 9-11 см, чорний, дещо вигнутий догори. Надзвичайно довгий дзьоб допомагає птахам живитися нектаром довгих, трубкоподібних квітів, недоступним для інших колібрі^[7].

Поширення і екологія

Колібрі-списодзьоби мешкають в Андах на заході Венесуели (Кордильєра-де-Мерида), в Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях, іноді у високогірних чагарникових заростях, в садах і на високогірних луках парамо. Зустрічаються на висоті від 1700 до 3500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 2400 до 3100 м над рівнем моря. В Колумбії і Венесуелі птахи здійснюють локальні переміщення, переміщуюють на більшу висоту над рівнем моря на початку сезону дощів і повертаючись на більш низьку висоту з настанням сухого сезону.

Колібрі-списодзьоби живляться нектаром квітів з довгим, трубкоподібними віночками, зокрема Brugsmania sanguinea, Datura stramonium, Passiflora mixta, P. pinnatistiplua, P. mollissima і P. sexflora, а також Aethanthus, Fuchsia, Salpichroa і Solanum, переміщуючись за певним маршрутом, а також комахами, яких ловлять в польоту. Вони є основними запилювачами квітучих рослин з підроду Tacsonia роду Passiflora, особливо Passiflora mixta.

Passiflora mixta і колібрі-списодзьоб демонструють коеволюцію: розміщення тичинок і приймочки P. mixta, а також довжина віночка цієї рослини робить її недоступною майже для усіх видів колібрі, за винятком Ensifera ensifera. Ці мутуалістичні відносини дозволяють рослині запилюватися за допомогою птаха, а птах отримує високоякісне джерело нектару^[8]. Щоб отримати нектар, птахи поміщають свій довгий дзьоб в квітку, п'ють, а потім відсупають і зависають в повітрі на кілька секунд, після чого можуть посторити процес. Інші види, зокрема комахи, можуть проколювати квітку біля основи, "викрадаючи" нектар. Додатковим свідоцтвом коеволюції цих двох видів є співпадання їх ареалів^[7]^[9]. Якщо популяція колібрі скоротиться, то це матиме негативні наслідки також і для рослин.

Гніздування у колібрі-списодзьобів триває з грудня по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, підвішується на дереві, на висоті 15 м над землею.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Ensifera ensifera: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
↑ Cottrell, G. William; Greenway, James C.; Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A.; Peters, James Lee; Traylor, Melvin A.; University, Harvard (1945). Check-list of birds of the world. Т. 5. Cambridge: Harvard University Press.
↑ Société Cuvierienne; Cuvierienne, Société (1839). Revue zoologique. Т. 2. Paris: Société cuvierienne.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 грудня 2022.
↑ Hilty, Steven L.; Brown, William L. (1986). A Guide to the Birds of Colombia. Princeton: Princeton University Press. ISBN 9780691083728. OCLC 11234472.
↑ ^а ^б Soteras, Florencia; Moré, Marcela; Ibañez, Ana C.; Iglesias, María del Rosario; Cocucci, Andrea A. (26 грудня 2018). Borges, Renee M. (ред.). Range overlap between the sword-billed hummingbird and its guild of long-flowered species: An approach to the study of a coevolutionary mosaic. PLOS ONE (англ.). 13 (12): e0209742. Bibcode:2018PLoSO..1309742S. doi:10.1371/journal.pone.0209742. ISSN 1932-6203. PMC 6306261. PMID 30586466.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ Abrahamczyk, S.; Souto-Vilarós, D.; Renner, S. S. (22 листопада 2014). Escape from extreme specialization: passionflowers, bats and the sword-billed hummingbird. Proc. R. Soc. B (англ.). 281 (1795): 20140888. doi:10.1098/rspb.2014.0888. ISSN 0962-8452. PMC 4213610. PMID 25274372.
↑ Lindberg, Annika Büchert; Olesen, Jens Mogens (4 березня 2001). The fragility of extreme specialization: Passiflora mixta and its pollinating hummingbird Ensifera ensifera. Journal of Tropical Ecology (англ.). 17 (2): 323—329. doi:10.1017/S0266467401001213. ISSN 0266-4674. S2CID 85573624.