Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики

Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (англ. Commission for the conservation of Antarctic marine living resources, CCAMLR, в російських джерелах — Антком) — міжурядова організація, яка відповідає за виконання положень Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики та здійснює контроль за промисловою та науково-дослідною діяльністю у межах районів, на які розповсюджується дія Конвенції.

Січень 1820 року — до шельфових льодовиків Антарктида наблизилася російська експедиція на чолі з Ф.Беллінсгаузеном та М. Лазарєвим, впродовж 1819 —1821 років вона обійшла весь континент. 30 січня 1820 року на півострів Триніті, що є частиною Антарктичного континенту, висадилася британська експедиція на чолі з Едвардом Брансфілдом.

Початок XX ст — Нова Зеландія, Австралія, Аргентина, Чилі, Франція, Велика Британія, Норвегія висунули територіальні претензії на райони Антарктиди, які складали 4/5 усієї її території.

1959 — у Вашингтоні відбувають переговори між 12-ма країнами, які оголосили Антарктику сферою своїх інтересів. У результаті  між країнами підписується Договір про Антарктику, якій набрав чинність у 1961 році.

1964 — підписані Узгоджені заходи зі збереження флори та фауни Антарктики, які почали діяти тільки з 1982 року.

В період з 1960 по 1970 роки помітно зріс промисловий вилов риби та масштабний вилов криля у Південному океані.

1980 — в Австралії підписано Конвенцію про збереження морських живих ресурсів Антарктики^[1].

Метою підписання документа був захист популяції криля від надмірного вилову у Південному океані з комерційною метою, враховуючи що криль — основне джерело харчування риб, птахів, тюленів та інших морських мешканців.

Для контролю за реалізацією положень Конвенції ухвалено рішення про створення Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики співпрацює з 17 урядовими та 3 неурядовими організаціями, серед них:

• Міжнародний союз охорони природи (IUCN)
• Організація з рибного промислу у південно-східній частині Атлантики (SEAFO)
• Продовольча та сільськогосподарська організація (FAO)

Комісія на сьогоднішній день реалізує такі програми^[2]:

• Програма з мічення риб
• Програма з морських відходів
• Програма з  моніторингу екосистем
• Система з міжнародного  наукового нагляду – важливіший дієвий метод отримання наукових даних, необхідних для вивчення впливу промислу на екологію в цілому та популяцію цільових видів риб і залежних видів морських мешканців.
• Заходи зі збереження підтримують дієвість моніторингу та систем спостереження. Країни-учасниці впроваджують системі спостереження та контролю, як:
• ліцензування суден;
• моніторинг за пересуванням та станом суден;
• порядок нагляду за вантажними роботами на суднах;
• інспекційний нагляд;
• оформлення документів на вилов.

Країни отримують статус члена Комісії після ратифікації Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики^[1] або приєднання до неї.

Членами Комісії є: Європейський Союз та 25 держав:  Україна, Велика Британія, Австралія, Бельгія, Швеція, Франція, Німеччина, Польща, Норвегія, США, Бразилія, Аргентина, Нова Зеландія, Китай, Чилі, Індія, Італія, Японія, Уругвай, Росія, Корея, Намібія, ПАР, Іспанія, з 2019 р. — Нідерланди.

Перераховані держави сплачують щорічні внески та мають право брати участь у процесі затвердження рішень.

Країни, які офіційно заявили про дотримання положень Конвенції та взяли юридичне зобов'язання, але без відповідної процедури підписання документа, працюють у форматі приєднаних до Конвенції: Канада, Фінляндія, Болгарія, Острови Кука, Маврикій, Пакистан, Греція, Панама, Вануату, Перу.

• Дата набуття Україною членства: 22.05.1994 р.;
• Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3937-XII «Про участь України у Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року»^[3];
• Статус членства: Повноправний член;
• Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску;
• Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Загальний фонд Державного бюджету;
• Вид валюти фінансових зобов'язань: Австралійський долар;
• Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Державне агентство рибного господарства України.^[4]

• Договір про Антарктиду
• Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики
• Національний антарктичний науковий центр
• Українська антарктична станція «Академік Вернадський»

• Офіційний сайт АНТКОМ [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Международные и морские организации [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]

• О. Ю. Ковтун. Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• М. О. Медведєва. Міжнародна охорона живих ресурсів Антарктики // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

• Міжнародна охорона живих ресурсів Антарктики [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Лови в море, а не в небе [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• За бортом, но не забыты [Архівовано 26 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Список действующих мер по сохранению 2015/16г. [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Отчет Научного комитета АНТКОМ