Кононов Володимир Петрович
Кононов Володимир Петрович, псевдо — Царь (нар. 14 жовтня 1974, Гірське. Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР) — український колабораціоніст з Росією, бойовик терористичної організації Донецька народна республіка[1], де має звання генерал-лейтенанта та «Герой ДНР» (2014). Активний учасник створення незаконних збройних формувань та військових дій проти сил АТО на сході України. Один з восьми представників самопроголошених республік, до котрих були застосовані санкції ЄС і Канади[⇨]. ЖиттєписВолодимир Петрович Кононов народився 14 жовтня 1974 р. у м. Гірське, тоді — Ворошиловградської області УРСР. У 1995 р. закінчив Слов'янський авіаційний коледж цивільної авіації, у 1999 р. — Слов'янський державний педагогічний інститут. Професійно займався спортивною і педагогічною діяльністю, працював тренером у Федерації дзюдо Донецької області. Має тренерський стаж по дзюдо 20 років. Пройшов спеціальну підготовку для вищого командного складу. 13 квітня 2014 р. пішов добровільно у так зване «народне ополчення Донбасу», керував блокпостом сепаратистів у Слов'янську. Брав активну участь у створенні збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка»[2]. Командував диверсійно-розвідувальною групою. Був командиром підрозділу в боях за Слов'янськ, Шахтарськ, Іловайськ, Моспине. Військове звання на серпень 2014 р. — підполковник ДНР. Після відставки Ігоря Стрєлкова виконував обов'язки міністра оборони ДНР. З 14 серпня 2014 р. — міністр оборони ДНР[3][4]. Одружений, є дитина[2]. Нагороди
СанкціїУ 2014 році владою Канади на Кононова накладено економічні санкції із забороною в'їзду до країни[6][7]. Європейський Союз також включив Кононова до списку осіб з обмеженнями[8]. Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року, включений під № 271 до списку фізичних осіб, котрі потрапили під санкції з боку України[9]. Рішенням РНБО від 2 травня 2018 року, включений під № 231 в санкційний список фізичних осіб, до котрих застосовуються санкції, із забороною виведення капіталу за межі України на три роки[10]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia