Конституційний референдум у Франції (1969)
27 квітня 1969 року у Франції відбувся конституційний референдум[1]. Запропоновані президентом Шарлем де Голлем зміни передбачали децентралізацію влади та реформування Сенату. 52,4 % учасників референдуму проголосували проти поправок, що спричинило відставку президента де Голля. Передумови1968 року у Франції відбулися масштабні протести, відомі як «Травень 68». Учасники заворушень вимагали пенсійних реформ, реформування трудового законодавства, демократизації вищої освіти, розширення прав жінок та відставки президента Шарля де Голля. У таких умовах де Голль запропонував законопроєкт про децентралізацію влади та реформування Сенату, який виніс на референдум 27 квітня 1969 року[2][3]. Пропоновані зміниДецентралізація влади Перша частина законопроєкту де Голля стосувалася розширення прав регіонів. Він пропонував визначити їх як територіальні одиниці з особливою компетенцією[4][5]. Пропонувалося розширити юрисдикцію регіональної влади, зокрема в частині комунальних послуг, забезпечення житлом та містобудування. У рамках таких повноважень регіон міг позичати гроші, укладати контракти, угоди з іншими регіонами, керувати громадськими організаціями або надавати їм права. Регіональні ради мали складатися з радників, обраних прямим голосуванням населення, та радників, призначених управліннями у справах економіки, соціальної сфери та культури. Однак виконавча влада залишалася в руках префекта регіону[4]. Особливі повноваження мали отримати Париж, Корсика та заморські володіння. Реформування СенатуДруга частина законопроєкту де Голля пропонувала об'єднати Сенат Франції та Економічну соціальну раду[en] в єдиний Сенат, що має консультативні функції й не має повноважень для блокування рішень. Уперше про необхідність створення консультативної палати парламенту, що представляла б інтереси місцевої влади, Шарль де Голль заявив під час промови в Байо 16 червня 1946 року[6]. Реформа Сенату передбачала, що:
Тривалість каденції сенатора пропонували зменшити з 9 до 6 років, а мінімальний вік для балотування в сенатори — з 35 до 23 років[7]. КампаніяШарль де Голль напередодні референдуму заявив, що в разі його відхилення французами він подасть у відставку з посади президента. Лідери як лівих, так і правих опозиційних партій, зокрема колишній міністр фінансів Валері Жискар д'Естен, закликали голосувати проти законопроєкту[4]. ГолосуванняРеферендум відбувся 27 квітня 1969 року. Відповідно до результатів, реформи де Голля були відхилені 52,4 % виборців.
Наслідки28 квітня 1969 року після поразки референдуму Шарль де Голль подав у відставку з посади президента Франції. Він опублікував коротку заяву[10]:
Оригінальний текст (фр.)
Je cesse d’exercer mes fonctions de président de la République. Cette décision prend effet aujourd’hui à midi. Тимчасовим виконувачем обов'язків президента став Ален Поер. 20 червня того ж року за результатами виборів[en] новим президентом Франції став Жорж Помпіду. Примітки
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
