Конюша Руслан Сергійович
Русла́н Сергі́йович Конюша (8 листопада 1994, м. Лисичанськ, Луганська область, Україна — 19 липня 2017, смт Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. БіографіяНародився 1994 року в місті Лисичанськ на Луганщині. Був наймолодшим з чотирьох синів. Здобув середню спеціальну освіту. Родина мешкала в місті Олександрівськ, що за кілька кілометрів від Луганська. Брав активну участь у подіях Революції Гідності в Києві, де перебував у 2-й сотні Самооборони Майдану, яка відповідала за 2-гу барикаду та вулицю Грушевського. З початком російської збройної агресії проти України у віці 19 років пішов добровольцем на фронт захищати рідну Луганщину, у 2014—2015 роках воював у батальйоні МВС «Луганськ-1» та батальйоні «Айдар», позивний «Галіфе» (побратими також називали його «Руслан Луганський»). З серпня 2015 по травень 2016 року його тримали в СІЗО м. Києва за звинуваченням за ст. 263 КК України («Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами») та ст. 187 («Розбій»)[1], 18 травня 2016 року був звільнений під заставу[2]. Згодом продовжив військову службу за контрактом. Старший солдат, військовослужбовець 58-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А1376, м. Конотоп, Сумська область. 19 липня 2017 року, близько 18:00, поблизу смт Новотошківське Попаснянського району, під час патрулювання території біля лісопосадки спрацювала стрибаюча осколкова міна ОЗМ-72. Внаслідок вибуху двоє бійців загинули на місці, один дістав важкі поранення, врятувати його життя не вдалось. Ще троє військовослужбовців зазнали поранень. Разом із Русланом загинули молодший сержант Роман Детинченко і старший солдат Ілля Тимофієв[3][4][5][6]. Похований 22 липня на кладовищі села Бобриця Канівського району Черкаської області, куди його родина переїхала з окупованої Луганщини[7][8]. РодинаБатьки Надія та Сергій Конюші понад 35 років займаються бджолярством. В Олександрівську на Луганщині у них була своя пасіка, 80 % якої знищено обстрілами. Спочатку родина Конюш переїхала з окупованої території на Полтавщину, а через рік оселилася на Канівщині в селі Бобриця, де почала відроджувати сімейну справу, — вдалося вивезти з Луганщини 30 бджолиних сімей. Справу продовжив син Олексій (брат Руслана) з дружиною Анастасією, — виграли грант та замовили обладнання з Польщі для виготовлення крем-меду, який продають під брендом «Конюшина», планують вихід на міжнародний ринок[9]. Ще один брат Руслана, Максим Конюша, — приватний підприємець, займається доставкою питної води у Канєві та районі, став одним з переможців конкурсу бізнес-проектів «Село: Кроки до розвитку» у 2018 році[10][11]. Нагороди та вшанування
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
