Копаєв Олег Павлович

	Олег Копаєв
	Олег Копаєв
Особисті дані
Повне ім'я	Олег Павлович Копаєв
Народження	28 листопада 1937
	Єлець, СРСР
Смерть	3 квітня 2010 (72 роки)
	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Зріст	180 см
Вага	77 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Павлович Копаєв (рос. Олег Павлович Копаев, нар. 28 листопада 1937, Єлець — пом. 3 квітня 2010, Москва) — радянський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Майстер спорту СРСР (1960).

Виступав, зокрема, за клуб СКА (Ростов-на-Дону), а також національну збірну СРСР. У чемпіонатах СРСР провів 259 матчів, забив 119 голів. Віце-чемпіон чемпіонату СРСР з футболу 1966. Один з найрезультативніших форвардів радянського футболу^[1].

Клубна кар'єра

Народився в місті Єлець. З дитинства займався спортом (ковзани, хокей, легка атлетика), в 18 років став чемпіоном Липецької області з метання списа та ковзанярського багатоборства^[2].

У футбол почав грати в єлецькому «Спартаку», після чого за призовом потрапив в воронезький ОДО^[2]. З Воронежа перейшов в столичний клуб ЦСК МО, де тренувався з дублем у Григорія Федотова.

В основному складі ЦСКА закріпитися не зумів і був переведений в СКВО (Львів), де тренувався під керівництвом Володимира Никанорова. Зі Львова був направлений в Ростов-на-Дону, де і грав до кінця кар'єри футболіста у місцевому СКА. За ростовський клуб провів у чемпіонатах СРСР 257 ігор, забив 119 м'ячів. Більшість часу, проведеного у складі ростовців, був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,46 голу за гру першості, а також двічі ставав Найкращим бомбардиром чемпіонату СРСР (у 1963 та 1965 роках). Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду СКА у 1968 році.

Виступи за збірну

Дебютував у 26 років за олімпійську збірну СРСР у товариському матчі проти збірної НДР 7 червня 1964 року, в якому забив гол (1:1). Це був єдиний матч Копаєва за олімпійську збірну. Того ж року у складі національної збірної був учасником чемпіонату Європи 1964 року в Іспанії, де разом з командою здобув «срібло», але на поле так і не вийшов.

За головну збірну СРСР вперше зіграв 21 листопада 1965 року в Ріо-де-Жанейро у товариському матчі зі збірною Бразилії з Пеле (2:2). Дебютант провів на полі всі 90 хвилин. Всього за збірну СРСР провів 6 матчів у 1965–1966 роках і не забив жодного м'яча. У 6 матчах за участю Копаєва збірна СРСР здобула 3 перемоги (над Уругваєм, Австрією та Чехословаччиною) і 3 рази зіграла внічию (з Бразилією, Аргентиною та Швейцарією). Всі 6 матчів були зіграні в гостях.

Кар'єра після футболу

Після закінчення кар'єри футболіста трохи пропрацював тренером дубля СКА (Ростов-на-Дону). Потім перейшов на військову роботу та протягом п'яти років служив в Групі радянських військ в НДР в місті Ельсталь (колишній Олімпішесдорф), де тренував команду Групи радянських військ в Німеччині.

Після повернення в СРСР закінчив академію цивільної оборони. Був начальником штабу цивільної оборони Дзержинського району Москви^[3]. 1989 року демобілізувався, полковник запасу. Працював у друга в Москві в магазині «Океан», потім у Департаменті охорони здоров'я Москви по лінії цивільної оборони.

Помер 3 квітня 2010 року на 73-му році життя у місті Москва.

Сім'я

Дружина — Тамара Кузьмівна, з якою познайомилися в Ростові та одружився 1960 року. Дочка — Наталя (н. 1966 року), закінчила Строгановське училище. Працює в реставраційних майстернях Історичного музею^[3].