Копетон світлогорлий

?Копетон світлогорлий
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Тиранові (Tyrannidae);
Рід:	Копетон (Myiarchus);
Вид:	Копетон світлогорлий;
Біноміальна назва
	Myiarchus nuttingi; (Ridgway, 1882)
	; Ареал виду
Підвиди
	M. n. inquietus Salvin & Godman, 1889; M. n. nuttingi Ridgway, 1882; M. n. flavidior Van Rossem, 1936;
Посилання
Вікісховище:	Myiarchus nuttingi
Віківиди:	Myiarchus nuttingi
ITIS:	178323
МСОП:	22700430
NCBI:	1149681

Копето́н світлогорлий^[2] (Myiarchus nuttingi) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці. Вид названий на честь американського зоолога Чарльза Клівленда Наттінґа^[en]^[3].

Опис

Довжина птаха становить 18-19 см, вага 21-23 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла оливково-коричнева, голова з коротким чубом дещо темніша. Груди сірі, живіт жовтуватий. Крила рудувато-коричневі з темними смужками.

Підвиди

Виділяють три підвиди:^[4]

M. n. inquietus Salvin & Godman, 1889 — західна та центральна Мексика;
M. n. nuttingi Ridgway, 1882 — від південної Мексики до центральної Коста-Рики;
M. n. flavidior Van Rossem, 1936 — від південно-західної Мексики вздовж тихоокеанського узбережжя до північно-західної Коста-Рики.

Поширення і екологія

Світлогорлі копетони поширені від Мексики до Коста-Рики. Вони живуть в сухих субтропічних і тропічних лісах і чагарникових заростях на висоті до 1800 м над рівнем моря.

Поведінка

Світлогорлі копетони харчуються здебільшого комахами, яких шукає в лісовому підліску. Також птахи доповнюють свій раціон дрібними плодами і ягодами. Гніздяться в дуплах дерев, в кладці від 3 до 5 яєць.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Myiarchus nuttingi. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 276. ISBN 978-1-4081-2501-4.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 11 серпня 2021.