Корнерупін

Корнерупін
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураKrn[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаMg₃Al₆(Si,Al,B)₅O₂₁(OH) Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 109.BJ.50 Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 858.1.1.1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніяромбічна сингонія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групаspace group Cmcmd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьАндреас Ніколаус Корнеруп[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Корнерупін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Корнерупін (англ. kornerupine; нім. Kornerupin n) — мінерал, складний алюмосилікат магнію, алюмінію і бору острівної будови.

Етимологія та історія

Корнерупін вперше був відкритий у Гренландії і описаний в 1884 році Йоганнесом Теодором Лоренценом (1855—1884), який назвав мінерал за прізвищем данського геолога Андреаса Ніколауса Корнерупа (1857—1883).

Загальний опис

Хімічна формула:

1. За К. Фреєм: Mg3Al6[Si2O7(Al, Si)2SiO104(ОН).

2. За Є.Лазаренко: Mg4Al6[(O, OH)2|BO4|(SiO4)4.

3. За Г.Штрунцем: (Mg,Fe2+)Al4(Mg3Al2)[O4|(OH,O)|Si2O7|(Si(Al,B)Si)Σ3O10[5]

Сингонія ромбічна.

Спайність довершена.

Твердість 6,5-6,75.

Густина 3,27.

Прозорий до напівпрозорого. Безбарвний або білий до коричневого. Залізистий різновид — виробний камінь кольору морської хвилі.

Блиск скляний.

За структурою схожий на силіманіт.

Корнерупін зазвичай утворюється в багатих на бор метаморфізованих вулканічних та осадових породах. Зустрічається в ґнейсах і слюдяних сланцях. Супутні мінерали включають андалузит, біотит, кордієрит, дюмортьєрит, грандідьєрит, гематит, ільменіт, корунд, кіаніт, магнетит, флогопіт, рутил, сапфірин, силіманіт, шпінель та різні турмаліни.

Форми виділення — волокнисті та стовпчасті агрегати.

Типова місцевість — поблизу поселення Кекертарсуатсіаат (Ґренландія), де було знайдено найбільші відомі кристали розміром до 23 см.

Розповсюдження

Станом на 2011 рік, корнерупін було виявлено у 44 місцях[6].

Мінерал, зокрема, зустрічається в Гренландії в Бйорнесунді поблизу Сарфака в районі Кітаа. У ФРН (район Вальдгейму) корнерупін зустрічається у ґранулах з альбітом. Крупні кристали відомі на о. Мадагаскар.

Інші об'єкти знаходяться в Ендербі-Ленд та затоці Люцов-Голм у Східній Антарктиді; на станції Маунт-Ріддок та в гірському хребті Стренгвейс у Північній території Австралії; в Онгаїнгу, поблизу міста Могок у Мандалайському окрузі М'янми; біля Лак-Сент-Марі в Канаді — Оттава (Квебек); поблизу м. Цзісі в Китаї; на Ріо-Майо в муніципалітеті Меркадерес(інші мови) у колумбійському департаменті Каука; біля Варпайс'ярві та Кіттіля у Фінляндії; на пагорбі Ласамба та поблизу Мангарі в кенійській провінції Коуст; поблизу Амбовомбе, Бетрока і Махафалі в провінції Толіара на Мадагаскарі; поблизу Арендаля, Фроланда та Рісьору в провінції Ауст-Агдер і біля Бамбла в провінції Телемарк у Норвегії; на пагорбі Чілапіла в Мідному поясі в Замбії; поблизу Добшини у Словаччині; поблизу Порт-Шепстона, у Саутпансберзі та в Намакваленді в Південній Африці; поблизу Велігами в окрузі Матара у Шрі-Ланці; у горах Паміру в Таджикистані; на пагорбі Маутіа в регіоні Додома в Танзанії; на пагорбах Лабвор в районі Котідо, Уганда; на горі Мейс в окрузі Морріс та на озері Грінвуд у Нью-Джерсі, у Лайонсдейлі в окрузі Льюїс та у Ворренсбурзі в однойменному окрузі Нью-Йорка, а також на Мозес-Рок в окрузі Сан-Хуан у штаті Юта.

Див. також

Примітки

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б mineralienatlas.de
  4. webmineral.com
  5. Hugo Strunz, Ernest H. Nickel: Strunz Mineralogical Tables. Chemical-structural Mineral Classification System. 9. Auflage. E. Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung (Nägele u. Obermiller), Stuttgart 2001, ISBN 3-510-65188-X, S. 593.
  6. Mindat — Anzahl der Fundorte

Література

Інтернет-ресурси

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya