Корнійчук Максим Сергійович

Корнійчук Максим Сергійович
Корнійчук Максим Сергійович
Народився	1911 ; Серединка, Тернівська волость, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	1945
Країна	СРСР
Партія	ВКП(б)
	; ; ;

Макси́м Сергі́йович Корнійчу́к (псевдонім «Саша Жалов»; 1911(1911), село Серединка Бершадського району Вінницької області — 1945) — партизанський ватажок (псевдо Саша Жалов), перший секретар Вінницького підпільного обкому КП(б)У.

Біографія

Народився в селянській родині. До німецько-радянської війни працював вчителем в селі Удич (нині Теплицький район). Як комсомолець і партієць під час наступу ворога він отримав завдання підірвати цукрозавод, але його викрили. Пізніше Корнійчук потрапив до табору для військовополонених в Умані, з якого вдалось утекти. Знов був схоплений, але за допомогою підпілля визволений з-під арешту жандармів. Вів роботу в Гайвороні, Теплику, Джулинці. В той період під його командуванням діяло кілька партизанських груп в межах 28 сіл Джулинського, Грушківського, Ладижинського, Гайворонського районів.

Всього на території регіону під час війни діяли 22 підпільні організації, які нараховували в своїх рядах 700 вояків. У травні 1942-го з ініціативи М. Корнійчука створюється міжрайонний підпільний комітет, який координував дії партизан і підпільників 4 районів.

Влітку 1942-го під керівництвом М. Корнійчука організовується партизанський загін, бази якого перебували біля с. Тернівки та х. Цегельня (с. Серединка). Партизани нападали на жандармські пости, управи, знищували ворожу техніку. Після нападів часто з'являвся напис: «Це зробили партизани Саші Жалова». Найважчий і найвизначніший бій групи відбувся біля М'якоходу.

На початку вересня 1943 р. на території Джулинського району з'явився партизанський загін А.Кондратюка, з яким було об'єднано загін Корнійчука .

Про діяльність партизанського загону Корнійчука написано книгу «Велич і трагедія Удицьких підпільників». Її створив краєзнавець Володимир Шарандак з оповідей очевидця і учасника подій Павла Осінцова.

Помер після війни, в 1945 році, від хвороби набутої в «Уманській ямі». Його поховано в рідному селі Серединка. Залишилися діти — Ігор, Людмила та Майя.

Вшанування

У 2010 році в районному краєзнавчому музеї незадовго до Дня партизанської слави відбулася зустріч з донькою партизана Максима Корнійчука — Майєю Максимівною Пироговою (Корнійчук)^[1].
У 2011 році в селі Серединка встановлено пам'ятник підпільнику Максиму Корнійчуку^[2].

Примітки

↑ Підпільник і партизан Максим Корнійчук. www.bershad.ua. Процитовано 10 травня 2025.
↑ Повернувся у славі. www.bershad.ua. Процитовано 10 травня 2025.

Джерела та література

Вінницька область. Історія міст і сіл Української РСР. Київ,1972 сс.52, 53, 152, 167, 553.
Невловимий Саша Жалов: розповідь доньки партизана: історії Другої партизанської бригади / [М. М. Пірогова; упоряд. Ю. П. Нагорний]. — Вінниця: Горбачук І. П., 2011. — 159 с.: іл. — 500 прим. — ISBN 978-966-2460-39-1. (До 100-річчя від дня народження партизана-героя Максима Сергійовича Корнійчука)
Їх не злякав «Вервольф»...: про героїв та звитягу Другої партизанської бригади / Майя Пірогова (Корнійчук), Юрій Нагорний. — Вінниця: Діло, 2014. — 219 с.: фот. — 1000 прим. — ISBN 978-617-662-070-9.
Друга партизанська бригада 1942—1944: від партизанщини до партизанства: [наук.-док. дослідж.] / Микола Мудраченко; Держ. архів Вінниц. обл., Краєзнав. т-во «Поділля», Робоча група редкол. тому Зводу пам'яток історії та культури Вінниц. обл. — Вінниця: Нілан, 2015. — 567 с. : фот. — (Бібліотека журналу «Вінницький край»). — Текст частк. рос. — 300 прим. — ISBN 978-966-924-130-6.