Бершадський район
Бе́ршадський район — колишній район[2] Вінницької області в Україні, з жовтня 2020 року ця територія входить у Гайсинський район. Населення — 58449. Адміністративний центр — місто Бершадь. Географія
Розміщений у межах лісостепової зони на південному сході Вінницької області, на Придніпровській і Подільській височинах, природною межею яких є річка Південний Буг, що ділить район навпіл. Районний центр місто Бершадь. Район межує із трьома сусідніми районами Вінницької області: Тростянецьким, Теплицьким, Чечельницьким, а також із Савранським районом Одеської, Гайворонським районом Кіровоградської та Уманським районом Черкаської областей. Головні річки: Південний Буг, з притоками Дохна, Берладинка, Удич. ІсторіяЯк свідчать археологічні дані, люди в цих місцях жили дуже давно. Це підтверджують кургани епохи бронзи, поселення передскіфського часу, черняхівської культури. Ще у 4-3 ст. до н. е. на місці сучасного села Лісничого існувало місто Копистирин. Територія, де зараз розміщений Бершадський район, до 14 ст. перебувала під монголо-татарською владою, згодом — у складі Брацлавського воєводства Литовської держави, а з 1569 р. це землі Речі Посполитої. Після Андрусівського миру ці землі відійшли до Польщі, а з 1672р — вони під владою турків, які зруйнували місто і навколишні села. Жителів району не обійшли стороною і події 1905—1907рр, 1917р, Громадянської війни, голодоморів та колективізації, призвівши до багатотисячних людських жертв. Під час Громадянської війни влада переходила з рук в руки — німців, денікінців, військ Петлюри, Директорії. З середини 20х років почали створюватися сільськогосподарські артілі, товариства спільного обробітку землі, колгоспи. 27 лютого 1932 року було утворено Вінницьку область, до якої ввійшли 69 районів, у тому числі Бершадський і Джулинський. Під час найстрашнішого Другого голодомору 1932—1933 рр. кількість загиблих вважається рівною 18186 чоловік. Але цифра точно применшена, оскільки спухлих від голоду людей ніхто не рахував, а збирали підводами і скидали в ями за селами. У середині XX століття розпочалось криваве побоїще — Друга світова війна. Немало молодих людей було направлено на штурм Фінляндії тощо. 29 липня 1941 року район було окуповано німецько-румунськими військами й поділено на дві частини. На фронтах воювало понад 17 тис. бершадців, майже 10 тис. з них загинули. 14 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили район від німецьких загарбників. Було встановлено радянську владу, фактично війна не припинялася, хоча формально запанував мир: через два роки по війні — знову в районі голод. У 1947 році в районі померло від голоду близько 2 тис. чоловік. Бершадський район за післявоєнні роки став одним із провідних в області і в країні з вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур. 05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Вікнинську та Червонянську сільради Бершадського району Вінницької області до складу Гайворонського району Кіровоградської області.[3] У 1991 році 52112 громадян району (95 %) на Всеукраїнському референдумі проголосували за підтвердження акту проголошення незалежності України. Адміністративний устрій![]() Район поділяється на 1 міську раду і 28 сільських рад, що об'єднують 45 населених пунктів. Адміністративний центр — місто Бершадь[4]. ЕкономікаНині у Бершадському районі — 12 промислових підприємств, 6 будівельних організацій, 2 автотранспортних підприємства, понад 300 магазинів, 41 заклад громадського харчування. Райвузол поштового зв'язку об'єднує 29 відділень, працює 29 АТС Підприємницькою діяльністю займаються близько 2 тис. осіб. Найбільшими промисловими підприємствами є: «Бершадський спиртовий завод», «Бершадьмолоко», «Бершадський пивокомбінат», «Бершадський електротехнічний завод» «Бершадське районне підприємство „Агромаш“». У селі Війтівці розташований потужний птахокомбінат «Бершадський» Характерними для району є нерудні корисні копалини. Є достатні запаси граніту, глини, кварцових пісків, каоліну. Транспорт![]()
На станції Рудниця можна зробити пересадку на поїзди та електрички Одеського, Львівського, Київського напрямків. Колись у районі була дуже густа мережа під'їзних вузькоколійок до цукрових заводів. НаселенняЗагальна чисельність населення Бершадського району становить понад 58 тис. чоловік, в тому числі міського 12 тис. 97 % населення району — українці. Населених пунктів 45. Сільських рад — 28, міська рада — 1.
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[6]:
ПолітикаВладаГолови РДА
Голови ради: Бурлака Михайло Григорович Грабчак Микола Петрович Вибори25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бершадського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 69,62 % (проголосували 34 573 із 49 658 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 62,08 % (21 463 виборців); Юлія Тимошенко — 18,10 % (6 256 виборців), Олег Ляшко — 7,94 % (2 744 виборців), Анатолій Гриценко — 5,32 % (1 838 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,77 %.[7] Соціальна сфераУ районі 40 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічна та дитяча музична школи. Працюють станції юних техніків і юних натуралістів, будинок дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. З 1967 року працює медичне училище — навчальний заклад І рівня акредитації. Крім центральної районної лікарні та поліклініки, є 7 дільничних лікарень, 6 лікарняних амбулаторій, 3 амбулаторії сімейної медицини, 26 фельдшерсько-акушерських пунктів, санітарно-епідеміологічна станція. Культурні потреби населення забезпечують 44 заклади культури клубного типу, 40 бібліотек, районний краєзнавчий музей, музей історії с. Баланівка, музей культури села і галерея художника Прокопа Колісника в Поташні. Діє понад 30 релігійних споруд. Пам'ятки
Персоналії
Примітки
Література
Джерела та посиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Бершадський район
|
Portal di Ensiklopedia Dunia