Коротконіжка азійська

Коротконіжка азійська

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Ящірки (Lacertilia)
Родина:	Сцинкові (Scincidae)
Рід:	Коротконіжка (Ablepharus)
Вид:	Коротконіжка азійська

Біноміальна назва

Ablepharus pannonicus
Леопольд Фіцінгер, 1824

Синоніми

Asymblepharus brandti
Ablepharus pusillus
Scincus pannonicus

Посилання

Вікісховище:	Ablepharus pannonicus
Віківиди:	Ablepharus pannonicus
МСОП:	164747

Коротконіжка азійська^[1] (Ablepharus pannonicus)^[2] — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із 19 видів роду^[3]. Поширений переважно у Західній і Центральній Азії. Мешканець аридних передгір'їв та гір.

Етимологія

Українська назва роду пов'язана з відносно короткими і слаборозвиненими кінцівками ящірок.

Наукова і українська назви виду пов'язані з основним регіоном поширення виду — Азією.

Назва на інших мовах: Asian Snake-eyed Skink (англ.; дослівно «азійський зміїноокий сцинк»); азиатский гологлаз (рос.)^[4]^[5].

Опис

Має невеликий розмір — 9—11 см. Колір шкіри сірувато-оливковий або бурий. З боків ця ящірка має вузькі бурі смуги. Черево сірувате. Від ніздрів скрізь очі проходить бура смуга. Роздільні віки відсутні, поверхня очей закрита нерухливою прозорою оболонкою. У цього сцинка передлобної щитки відокремлені один від одного виступаючим кутом лобового щитка. Тіло у нього гнучке, веретеноподібне, лапки короткі. Рухи змієподібні. Луска гладка, при цьому спинна лиска трохи більше тієї, що на череві.

Поширення

Ареал охоплює значні території: Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Азербайджан, Південно-Східну Грузію, Передню Азію, зокрема Сирію, Іран, Ірак, Саудівську Аравію, Ємен, Пакистан, Північно-Східна Індію^[4].

Спосіб життя

Живе зазвичай у горах, піднімається до висоти 2500 м над рівнем моря. Полюбляє кам'янисті лугові ділянки. У передгір'ях ці ящірки мешкають у хащах, пагорбах, неподалік водоймищ. Ховається під камінням та в ущелинах.

Активний вдень. На зимівлю йде в жовтні — листопаді, пробуджується в другій половині лютого. Взимку в сонячні дні виповзає на каміння.

Харчується комахами, зокрема мурашками, бджолами, клопами, павуками, мокрицями, а також іншими безхребетними.

У цього виду сцинків відкладання яєць закінчується в липні. У кладці зазвичай 3—4 яйця довжиною близько 1 см.

Охорона

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»^[4].

Примітки

↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 164.
↑ The Reptile Database: Ablepharus bivittatus
↑ The Reptile Database: Ablepharus
↑ ^а ^б ^в Коротконіжка азійська в Червоному списку МСОП
↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 232)

Література

Атаев Ч. А. Пресмыкающиеся гор Туркменистана. — Ашхабад : Ылым, 1985. — 344 с. (с. 187—192)
Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 73). — ISBN 5-98092-007-2
Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 138—139).
Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 119–128)
Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 300—302). — ISBN 5-87484-066-4
Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 157—158, 355)
Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. —145 с. (с. 88—89).
Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 132—136)
Gray, J. E. 1839. Catalogue of the slender-tongued saurians, with descriptions of many new genera and species. Ann. Mag. Nat. Hist. (1) 2: 331—337 (287—293)