Коротконіжка смугаста
Коротконіжка смугаста[1] (Ablepharus bivittatus)[2] — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із 19 видів роду[3]. Поширений у Західній і Центральній Азії. Мешканець аридних передгір'їв та гір. Вид занесений до Бернської конвенції та інших природоохоронних документів[4]. ЕтимологіяУкраїнська назва роду пов'язана з відносно короткими і слаборозвиненими кінцівками ящірок. Наукова назва виду складається з лат. «bi-» = два або подвійний і «vitta, -ae» = стрічка або смуга. Назва на інших мовах: Two-streaked Snake-eyed Skink (англ.; дослівно «двосмуговий зміїноокий сцинк»); полосатый гологлаз (рос.)[4][5]. ОписДрібна ящірка завдовжки до 14 см. Самиці трохи більші за самців, довжина їх тіла (тулуба з головою — L.) сягає 61 мм, самців — до 56 мм. Хвіст (L.cd.) досить довгий: відношення L./L.cd. складає 0,54—0,80. Хвіст ламкий, здатний до регенерації. Кінцівки відносно короткі, слаборозвинені, п'ятипалі. У результаті зростання верхньої й нижньої повік утворилась прозора оболонка. Вушний отвір досить малий, але в 2 рази ширший за ніздрю, розташовану в одному носовому щитку. Маса тіла до 2,5 г[6][7]. Лускатий покривТіло вкрите відносно великою, рибоподібною, гладенькою лускою. Навколо середини тулуба (Sq.) 22—26 лусок. Хвіст знизу вкритий одним поздовжнім рядом сильно розширених щитків. Голова вкрита парними і непарними щитками. Міжщелепний щиток широко стикається з лобно-носовим. Передлобні щитки, як правило, стикаються один з одним й відокремлюють лобно-носовий щиток від лобного. Лобно-тім'яних щитків 2. Міжтім'яний щиток великий. Верхньогубних щитків 2. Загривкових щитків від 3 до 10 пар. Надочних щитків 3, рідко 4. Око оточене зернистою лускою. Перший ряд скроневих щитків складається з 3 щитків[6][7]. ЗабарвленняЗабарвлення верхньої частини тіла оливково-коричневого або коричнево-бурого кольору з характерним бронзовим вилиском. Уздовж спини тягнуться 4 поздовжніх ряди білуватих рисок, які чергуються з 3 поздовжніми рядами білуватих рисок або слабо вираженими рядами бурих цяток. По боках тіла тягнуться дещо розмиті коричневі смуги. У період розмноження черево в самців набуває золотаво-помаранчевого або рожевого кольору, який поширюється на нижню поверхню голови і кінцівок; це забарвлення залишається до кінця липня, а потім блякне[6]. Молоді ящірки зверху світло-кофейного або бежевого кольору. Спина однотонна, без малюнка. Від ніздрів через око і по боках тіла проходить по широкій чорній смузі, облямованій по краях білими лініями. На верхній стороні хвоста можуть бути дрібні світлі риски. Хвіст знизу блакитнувато-сизий[6][7]. ПоширенняМешкає в Південній Вірменії, Південно-Східному Азербайджані, Східній Туреччині, Північно-Західному Ірані, Південному Туркменистані, а також на заході Афганістану[4][6][7]. Місця проживанняНаселяє сухі, сильно кам'янисті схили, порослі колючими подушкоподібними астрагалами та іншими ксерофітами, які утворюють рослинні угруповання типа фригани. Значно рідше трапляється серед каміння на трав'янистих схилах, а також на південних узліссях лісів та чагарникових заростей. У Південно-Східному Азербайджані населяє окремі ділянки кам'янистої напівпустелі з характерною ксерофітною рослинністю. У гори піднімається до висоти 3600 м н. р. м.[4][6] У Північній Вірменії на ділянці площею 100 м² на початку червня нараховували до 17 ящірок. На такій же площі в Азербайджані в кінці травня було пораховано 12 особин[6]. Особливості біологіїВедуть досить потаємний спосіб життя. Після зимівлі з'являються в квітні — на початку травня. У цей час вони активні в середині дня, з потеплінням трапляються протягом всього дня, за рухами нагадуючи швидких маленьких змійок. На початку літа переходять на двопіковий (вранці і ввечері) тип активності. У середині й кінці літа, коли гірські схили сильно нагріваються і висихають, ящірки майже увесь час не виходять із схованок під камінням і тому не потрапляють на очі. Ухід на зимівлю відбувається, як правило, у першій половині жовтня. Молоді уходять на зимівлю значно пізніше дорослих особин[6]. Парування відбувається в травні — червні. У кінці травня — червні відбувається відкладання яєць. Їх у кладці зазвичай 4—5. Через 2 місяці (у серпні — вересні) з яєць вилуплюються дитинчата, довжиною тіла 36—40 мм. Вони довгий час тримаються біля місць кладок, створюючи досить щільні скупчення. Статева зрілість настає навесні другого року життя[6]. Коротконіжки живляться переважно комахами та їх личинками, а також іншими дрібними безхребетними[6]. ОхоронаСтан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид». Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому коротконіжка смугаста занесена до Додатку III Бернської конвенції (охоронна категорія: підлягає охороні), а також до Червоної книги Вірменії[4][7]. Джерела. Примітки
Література
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
