Кострубицький Олексій Олександрович
Олексій Олександрович Кострубицький (рос. Алексей Александрович Кострубицкий; нар. 24 серпня 1978, с. Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український колабораціоніст з Росією, так званий «міністр з питань цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха» маріонеткового квазідержавного утворення під назвою «Донецька Народна Республіка», де є генералом-лейтенантом служби цивільного захисту, визнаний окупаційною адміністрацією «Героєм ДНР» (2022). БіографіяРаннє життяОлексій Кострубицький народився 24 серпня 1978 року в місті Василькові Київської області. Мав молодшого брата Юрія. Вступив у 1995 році та закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище (нині — Васильківський коледж Національного авіаційного університету)[1]. Служба в ДСНСКострубицький після здобуття вищої освіти поїхав служити до Донецької області, де одружився та обійняв посаду заступника начальника головного управління — начальника управління ресурсного забезпечення ГУ ДСНС України в Донецькій області. Мав звання підполковника служби цивільного захисту. Російсько-українська війнаКоли розпочалася російсько-українська війна Олексій Кострубицький перейшов на бік російського окупанта, 12 листопада 2014 року став членом терористичної організації «ДНР», де його нарекли «міністром з питань цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха»[2][3]. Констянтинівський міськрайонний суд Донецької області 28 листопада 2019 року заочно засудив до 12 років в'язниці з конфіскацією майна колаборанта за статтею 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної організації караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої» Кримінального кодексу України[4]. СанкціїУкраїна ввела санкції проти громадян та підприємств Росії та колаборантів у 2015 році, серед яких був і Олексій Кострубицький[5]. Також на посібника окупантів було накладено санкції такими країнами[2]:
Нагороди
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia