Котляревські (рос.Котляревские) — український священицький рід, зарахований до дворянства Російської імперії.
Походження
Достеменне походження полтавських Котляревських гербу Огоньчик невідоме. Першими згаданими в джерелах представниками роду були диякон Успенського собору в Полтаві Іван (Іоанн) Котляревський[a] та його брат «ярославський ієрей» Василь Котляревський, що мав кількох синів.
В «Розподільчому акті» на майно Котляревських від 3 вересня 1779 р. згадується прабабуся І. П. Котляревського — Марія Ясенова, проте невідомо, чи це мати диякона Іоанна чи його теща.[5]
Полтавский дворянской опеки протоколист Иван Петров сын Котляревский просил меня выдать ему свидетельство, что он между дворянами Полтавского уезда считается. А как мне известно, что оный протоколист Котляревский происходит из малороссийского шляхетства, владеет в Полтавском уезде недвижимым имением и его род внесен Екатеринославского наместничества в дворянскую родословную книгу в шестую ее часть, почему он, Котляревский, о вступлении как в военную и в статскую службу никакого препятствия не имеет. Во уверение всего вышописаного и сие свидетельство от меня ему, Котляревскому, за подписом и с приложением герба моего и печати дано в Полтаве 1793 года, генваря 30 дня.
— Полтавского уезда дворянский предводитель коллежский советник Петр Черныш[4]
Петро Іванович (нар. 1749) — канцелярист в полтавському міському магістраті ∞ Параскева Лаврентіївна Жуковська — донька козака Решетилівської сотні[7][8]
↑ абАлла Ротач ГІРКІ І СВІТЛІ ТРИДЦЯТЬ ЛІТ І ТРИ РОКИ Про заснування Полтавського літературно-меморіального музею І. П. Котляревського та його перших працівників (до 60-річчя музею)
↑Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 377—378
Література
І. П. Котляревський у критиці та документах: збірник статей, рецензій, висловлювань / упоряд. і вступ. ст.: А. Залашко . — Київ: Держлітвидав України, 1959 . — 214 с. — Бібліогр.: с. 208—209.