Кравченко Микола Сергійович
Мико́ла Сергі́йович Кра́вченко (20 травня 1983 року, м. Люботин, Харківська область — 14 березня 2022, с. Горенка, Бучанський район, Київська область) — український громадський і політичний діяч, історик, ідеолог Азовського руху, один із засновників Харківської ГО «Патріот України»[1], начальник штабу партизанського загону «Чорний Корпус», ветеран полку «Азов»[2], заступник голови партії Національний Корпус[3], ветеран російсько-української війни, один з засновників Козацького Дому, прихильник і популяризатор ідей націократії та інтермаріуму, співзасновник видавництва «Орієнтир»[4], вікіпедист і вікімедієць[5]. ЖиттєписНародився 20 травня 1983 року у Люботині Харківської області[6]. Батько — Кравченко Сергій Григорович, український науковець, доктор архітектури, військовик, учасник російсько-української війни, загинув у ході російського вторгнення в Україну за два тижні до загибелі сина. У 2005 році закінчив Харківський університет внутрішніх справ, здобувши кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за фахом «фінанси», а у 2006 році також за фахом «правознавство» на іншому факультеті того ж університету[7]. У 2009 році закінчив магістратуру Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України[7], У 2013 році закінчив аспірантуру Інституту української археографії і джерелознавства ім. Грушевського НАН України[7]. Від початку широкомасштабного російського вторгнення займався організацією київської територіальної оборони, зокрема, відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва. Загинув 14 березня 2022 року, разом з колегою Сергієм Машовцем, під час супроводу іноземних журналістів у селі Горенка Бучанського району Київської області, внаслідок ворожого обстрілу з БМ-21 «Град»[8][9].
Кравченко був членом громадської організації «Патріот України» з 2005 року[10], один із її офіційних співзасновників[1]. У 2012—2013 роках перебував у підпіллі. Взимку 2013—2014 років брав участь у Революції Гідності і подіях на київському майдані Незалежності. З кінця лютого 2014 року діяв в Харкові. В ніч з 28 лютого на 1 березня 2014 року брав участь у штурмі клубу «Оплот», що на той час був головним штабом проросійських сепаратистів в Харкові[11]. 1 березня 2014 року брав участь у обороні Харківської облдержадміністрації, очолив «Правий сектор» у Харкові, за рекомендацією командира «Правий Сектор-Схід» Андрія Білецького[10]. В ніч з 14 на 15 березня 2014 року брав участь у бою на вулиці Римарській в Харкові, де проросійські сепаратисти вперше отримали втрати загиблими[3]. З легалізацією «Чорного Корпусу» і перетворенням його на добровольчий батальйон «Азов», став начальником кадрової служби батальйону[10]. Громадсько-політичний активістПісля обрання Андрія Білецького Народним депутатом в листопаді 2014 року, Микола Кравченко працював його помічником[12]. Став одним із засновників Цивільного корпусу «Азов»[10], також з 2016 по 2018 рік був керівником Юнацького корпусу «Азов»[13]. Співзасновник Національного Корпусу, політичної партії, заснованої на базі Цивільного Корпусу «Азов»; є заступником Лідера Національного Корпусу Андрія Білецького[10]. У травні 2016 року заснував громадську організацію «Азов-Пресс», котра згодом змінила назву на «Національний кореспондент»[14]. 20 листопада 2017 року брав участь у відкритті Хорунжої школи ім. Сціборського[15].  Долучився до розробки законопроєкту «Про колабораціонізм», зареєстрованого у Верховній Раді України[16][17] У 2019 році став співзасновником і з того часу був директором ГО «Інститут національного розвитку».[18][19] Входив до складу журі заснованої інститутом відзнаки «Вікімеч» імені Олега «Raider» Ковалишина, що вручалася «за внесок у майбутню Перемогу України в інформаційній війні» і була створена для відзначення активістів, які впродовж багатьох років редагують Вікіпедію.[20][21] НауковецьДосліджував історію та ідеологію українського націоналізму, новітню історію України[22]. Кандидат історичних наук[23], у 2017 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х — початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах»[24]. Діяльність в культурі і освітіЄ співзасновником видавництва «Орієнтир» — першого видавництва, заснованого ветеранами російсько-української війни[10]. У 2020 році був співзасновником та членом журі літературного конкурсу ім. А.Лупиноса[25]. Вшанування пам'яті1 травня 2023 року у місті Ізюм вулицю Трофімова перейменували на вулицю Миколи Кравченка.[26] 26 квітня 2024 року у місті Харків вулицю Фонвізіна перейменували на вулицю Миколи Кравченка.[27] 29 серпня 2024 року Київська міська рада перейменувала вулицю Нахімова на вулицю Миколи Кравченка.[28] Праці
Упорядкував праці
Редагував
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
