Кратеропа сіролоба

?Кратеропа сіролоба
	; ;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Leiothrichidae;
Рід:	Argya;
Вид:	Кратеропа сіролоба;
Біноміальна назва
	Argya subrufa; (Jerdon, 1839)
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Turdoides subrufus; Layardia subrufa; Timalia subrufa; Turdoides subrufa; Timalia poecilorhyncha
Посилання
Вікісховище:	Argya subrufa
Віківиди:	Argya subrufa
МСОП:	22716392
NCBI:	2183804

Кратеро́па сіролоба^[2] (Argya subrufa) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Ендемік Індії^[3]^[4].

Опис

Довжина птаха становить 25-26 см. Довжина крила становить 8,7–9 см, довжина хвоста 11–11,5 см. Верхня частина тіла темно-оливкова, лоб сірий. Крила рудуваті. Пера на лобі мають чорні стрижні. Очі білуваті або жовті. Від дзьоба до очей ідуть темні смуги. Нижня частина тілу руда, горло і живіт світліші^[5]^[6].

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[7]

A. s. subrufa Shelley, 1885 — Карнатака і північний Тамілнад;
A. s. hyperythra Benson, 1947 — Керала і західний Тамілнад.

Поширення і екологія

Сіролобі кратеропи поширені в Західних Гатах і горах Нілґірі. Вони живуть у вологих тропічних лісах, чагарникових заростях, на луках і пасовищах. Зустрічаються на висоті від 825 до 1220 м над рівнем моря. Живляться комахами і ягодами. Сезон розмноження триває з лютого до листопада. Гніздо чашоподібне, розміщується на дереві. В кладці від 2 до 4 (переважно 3) яйця темно-синього кольору.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Argya subrufa. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Baker, EC Stuart (1922). Fauna of British India. Birds. Volume 1. Taylor and Francis, London. с. 201—202.
↑ Ripley,SD (1953). Notes on Indian birds. V. Postilla. 17: 1—4.
↑ Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South of Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 444—445.
↑ Ali S; SD Ripley (1996). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 6 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 222—224.
↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.