Кривопішин Олексій Мефодійович

Олексій Мефодійович Кривопішин
Начальник Південно-Західної залізниці
30 жовтня 2002 — 22 червня 2005
Попередник	Анатолій Слободян
Наступник	Юрій Тягнирядно
Начальник Південно-Західної залізниці
4 січня 2006 — 4 березня 2015
Попередник	Юрій Тягнирядно
Наступник	Володимир Тягульський (в.о)
Народився	29 жовтня 1955(1955-10-29) (69 років) село Волинцеве, Путивльський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	економіст
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma mater	Харківський інститут інженерів залізничного транспорту Київський державний інститут фізичної культури
Політична партія	Партія регіонів
У шлюбі з	Любов Бєлова
Діти	Георгій Кривопішин (1980); Марія Кривопішина (1983).
Професія	Залізничник
Звання	Кандидат економічних наук Доктор наук
Нагороди

Олексі́й Мефо́дійович Кривопі́шин (нар. 29 жовтня 1955(19551029), село Волинцеве, Путивльський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — український господарник та політичний діяч, начальник Південно-Західної залізниці (2002—2005, та з 2006).

У 1971—1975 навчався в Київському технікумі залізничного транспорту (1971—1975).

У 1975—1977 — служба в армії.

У 1978 пішов працювати складачем поїздів на станції Київ-Волинський Південно-Західної залізниці.

У 1979—1980 був черговим по станції Святошин.

У 1980—1985 — станційний диспетчер, начальник добового відділу станції Київ-Пасажирський

У 1984 без відриву від роботи навчається у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту, який закінчив у 1984 р. за спеціальністю «Управління процесами перевезень на залізничному транспорті».

У 1989 закінчив Київський державний інститут фізичної культури за спеціальністю «Фізична культура і спорт».

У 1985—1993 — заступник начальника Центрального залізничного вокзалу Києва та заступник начальника Українського Центру з обслуговування пасажирів на залізничному транспорті.

У 1993—1997 — начальник відділу надання послуг.

У 1997—2002 — заступник начальника Головного пасажирського управління, начальник Українського центру з обслуговування пасажирів на залізничному транспорті.

З 2002 — начальник Південно-Західної залізниці^[2]

У 2009 захистив дисертацію «Організаційно-економічні засади розвитку міських та приміських залізничних перевезень пасажирів» на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук.

У 2013 році захистив дисертацію Д 27.053.01 на здобуття наукового ступеню доктора наук^[3]

4 березня 2015 Уряд відсторонив Кривопішина від виконання посадових обов'язків керівника Південно-Західної залізниці із проханням порушити проти нього кримінальну справу. За словами Арсенія Яценюка, чиновник державним коштом спорудив розважальний комплекс^[4].

Інформація про використання ресурсу залізниці у власних інтересах перевірялась фахівцями Державної фінансової інспекції України в рамках кримінального провадження під контролем та наглядом слідчих, за результатами чого будь-яких порушень з боку Кривопішина О. М. не виявлено. Рішеннями судів Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2016 справа № 761/10285/15-ц; Апеляційного суду міста Києва справа № 761/10285/15-ц; Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ справа № 761/10285/15-ц, провадження № 6-26123св16 вирішено поновити Кривопішина О. М. на посаді начальника ДТГО «Південно-Західна залізниця». Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/4071/16-ц, провадження № 2/752/2957/16 задоволено позов Кривопішина О. М. про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнуто моральну шкоду за поширення недостовірної інформації засобами масової інформації (про використання ресурсу залізниці у власних інтересах)^{[джерело?]}.

Звільнення відбулось на підставі недостовірної інформації, яка не знайшла свого підтвердження в процесі перевірок державними структурами, інформація в пресі спростована судом, звільнення визнано судом неправомірним. На даний час Кривопішин О. М. не поновлений на посаді, через ліквідацію підприємства ДТГО «Південно-Західна залізниця», проведену в результаті реформування Українських залізниць.

2019 року СБУ повідомила, що Олексій Кривопішин незаконно здавав частину приміщень готелю «Експрес». Його звинуватили у розкраданні понад 50 мільйонів гривень. 2019 року колишньому посадовцю оголошено про підозру у межах кримінального провадження, розпочатого за частиною 3 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) та частиною 2 статті 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України^[5][6].

У 2006—2008 — депутат Київської міської ради, член депутатської фракції «Блок Юлії Тимошенко».

З 2010 — депутат Вінницької обласної ради від Партії регіонів, член постійної комісії з питань транспорту і зв'язку.

• Повний кавалер ордена «За заслуги»^[7][8]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня^[9], IV ступеня^[10]
• двічі почесний залізничник
• почесний працівник транспорту
• заслужений працівник транспорту
• почесні грамоти від Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України
• звання «Почесний громадянин міста Києва».
• звання «Почесний громадянин міста Козятин».
• повний кавалер ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира.
• срібна Георгіївська медаль «Честь, Слава, Труд» Міжнародного академічного рейтингу «Золота Фортуна».

• Дружина — Любов Юріївна Бєлова (1957);
• Син — Георгій Кривопішин (1980);
• Дочка — Марія Кривопішина (1983).

• Офіційна сторінка Південно-Західної залізниці. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 8 вересня 2014.
• Інтернет-довідник «Офіційна Україна сьогодні» [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Почесні імена України — еліта держави. [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Українська Православна Церква. Нагороди та титули 2010 — Кривопішин Олексій Мефодійович
• Фотогалерея Алексея Кривопишина. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 17 квітня 2019.(рос.)
• Интервью Алексея Кривопишина агентству "Интерфакс". Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 9 липня 2019.(рос.)
• Офіційна сторінка Міністерства освіти і науки України [1] [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.]