Кринки (Україна)
Кринки́[1] — село в Україні, у Олешківській міській громаді Херсонського району Херсонської області. Населення до повномасштабного вторгнення Росії в Україну становило 991 особу. НазваНазва села походить від великої кількості криниць у цій місцевості. ГербУ лазуровому щиті із золотою базою три понижених золотих хвилеподібних нитяних балки. Поверх всього соняшник із чорною серцевиною та золотим листям.[2] Літературно-меморіальний музей Остапа ВишніУ селі двічі побував Остап Вишня, він приїжджав сюди на полювання та риболовлю. З легкої руки Остапа Вишні його вислів: «Хто в Крим, а я — у Кринки» — став крилатим. Уперше Остап Вишня приїжджав у 1955 році. У серпні-вересні 1956 року, разом з дружиною Варварою Олексіївною, Остап Вишня знову відпочивав у Кринках. Багато рибалив, працював над оповіданнями, але знаходив час для зустрічей з місцевими людьми. Багато хто з них став героєм розповідей його безсмертних «Мисливських усмішок». Завдяки Остапові Вишні в Кринках побували, гостюючи в нього, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Андрій Малишко, Ванда Василевська, Олександр Корнійчук[3]. 20 вересня Остап Вишня поїхав до Києва, а 28 вересня 1956 року його не стало. По смерті Остапа Вишні його ім'ям назвали місцевий будинок культури та турбазу. З ініціативи колишнього директора сільської школи Федора Федоровича Білоуса мазанку під очеретяним дахом на турбазі, де жив письменник, перетворили на будинок-музей. Згодом турбаза стала занепадати. Профспілки викупили та відремонтували турбазу, і в 1989 році, на 100-річчя від народження Остапа Вишні, відкрили музей, встановили бюст письменника[4]. Будинок, у якому жив Остап Вишня, довго був музеєм, але з плином часу він зазнавав дедалі більших змін. У даху були величезні дірки, підлога прогнила. У такому вигляді будівля перебувала довго. 2020 року садибу було відновлено на новому місці, зі збереженням давніх архітектурних традицій і з використанням усіх відповідних матеріалів того часу. У червні 2023 року будинок було затоплено внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС[5]. Російсько-українська війнаУ перший день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, село було окуповане російськими військами. 6 червня 2023 року, внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС, було затоплено через близькість до нижньої течії річки Дніпро[6].[7]. 14 жовтня 2023 року неподалік села детонував склад російських боєприпасів[8]. В кінці жовтня 2023 року бійці 35-тої окремої бригади морської піхоти висадилися та захопили плацдарм у селі. У лютому 2024 року ЗСУ підняли в селі прапор України, у населеному пункті продовжувалися бої[9]. 7 квітня 2024 року, поблизу села, російські військові здійснили черговий воєнний злочин проти українського цивільного населення і розстріляли трьох українських військово-полонених, розпочато розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством та порушенням Женевських конвенцій[10][11]. Наприкінці червня 2024 року Сили Оборони України вийшли з селища, бої тривали на островах поруч[12][13]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року, чисельність наявного населення села становила 874 особи, з яких 399 чоловіків та 475 жінок[14]. За переписом населення України 2001 року, у селі мешкала 991 особа[15].
МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:
Див. такожПримітки
Посилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
