За радянських часів в 1928 році містечко було перейменоване на Цюрупинське на честь радянського діяча Олександра Цюрупи[4], який тут народився. Під час німецької окупації селищу повернули назву Олешки та зробили центром Олешківської округи. Після 1956 року селище отримало статус міста та змінило назву на Цюрупинськ.
27 лютого окупанти обстріляли центральне кладовище в Олешках, зруйновано пам'ятники та під обстріл потрапили довколишні вулиці[8].
8 березня у місті відбувся масштабний мітинг проти окупації, мешканці вийшли в центр міста з українськими прапорами під гаслом «Олешки-це Україна!»[9].
9 червня окупанти демонтували тризуб з центральної площі міста[10].
3 вересня Євген Рищук, Олешківський міський голова, та Сергій Братчук, речник ОВА, повідомили про знищення російського складу з боєприпасами та технікою у Олешках[11].
20 листопада ЗСУ вдарили по місцевому стадіону «СТАРТ», де розміщувалися окупанти[12].
9 січня 2023 року «Міністерством охорони здоров'я Херсонської Області» яке було влаштовано окупантами був підписаний «наказ» в якому йдеться про остаточне закриття 7 лікарень на лівобережжі Херсонщини, про міську лікарню також було згадано[13].
Внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС в ніч на 6 червня 2023 року більшу частину міста було затоплено, рівень затоплень сягав 2-4 м[14]. Російські війська перешкоджали евакуації жителів, здійснюючи обстріли території[15][16]. Кількість загиблих за різними даними складає від 9[17] до 69[18] осіб.
19 червня 2023 року Центр національного спротиву повідомив, що кількість загиблих внаслідок підриву Каховської ГЕС вже сягала понад 500 мешканців окупованих Олешок, які загинули через те, що військові РФ відмовили в евакуації тим, хто не має російського паспорта[19].
Загиблі внаслідок російського вторгнення в Україну
24 лютого 2022 також загинула Свіргун Ольга Анатоліївна при виконанні бойового завдання, коли разом з побратимами потрапила у ворожу засідку поблизу м. Олешки в Херсонській області.
26 лютого поблизу міста загинув Семенюк Володимир Русланович[20].
Олешки розташовані на півдні України, за 4 км від Херсона. Місто має Т-подібну форму. Із заходу на схід простягається на 4 км, з півночі на південь — на 9 км, по периметру — 29 км. Середня висота над рівнем моря — 9 м. Площа становить 60 км².
Природа
На схід від міста розташовані Олешківські піски — друга за розмірами пустеляЄвропи, навколо яких зеленіє 45 тис. га соснового лісу, багатого на дичину та гриби. Екологічно чисте та безпечне навколишнє середовище забезпечує хвойний ліс, який очищає та збагачує киснем повітря, а наявність річок, озер та плавнів створює хороший мікроклімат.
Гідрографія
На західній стороні від міста з річки Конки витікає річка Перебійна. Через північну частину міста тече річка Чайка.
Природні ресурси
Олешківські піски
Природно-ресурсний потенціал міста становлять ліс, підземні поклади прісної води та пісок. На під'їзді до міста розташоване йодове озеро з лікувальними властивостями. Важливим рекреаційним і туристичним ресурсом є Національний природний парк «Олешківські піски», центральний офіс розміщений в Олешках, а широко відома напівпустеля — поблизу с. Раденськ
Олешківського району.
У 1920—1930-х роках населення міста мало тенденцію до повільного спадання, фактичний приріст населення становив лише 0,3 %. У роки німецько-радянської війни зменшення населення міста пришвидшилось: у порівнянні з 1920 роком населення зменшилося на 17 %.
Вулиця Східна
Лише у повоєнні 1950—1990 роки населення почало зростати на 1,5—2 % на рік. Після будівництва целюлозно-паперового комбінату в 1960 році спостерігався швидкий міграційний приріст населення, що зумовив розвиток соціальної сфери в місті й будівництво нового мікрорайону «Житлоселище». У 1990-х роках через економічну і соціальну кризу кількість мешканців Олешок знизилась, проте до 2001 року населення стабілізувалось. Існує тенденція до зростання народжуваності та зниження рівня смертності.
Національний склад
У 1939 році українці становили 82 % всього населення міста, а в 1980 — не більше 76 %. Чоловіків було 48 %, жінок — 52 %.
Місто розташоване поблизу Олешківських пісків, що дало можливість побудувати тут завод сухих будівельних сумішей. Олешківський пісок є ідеальною складовою для таких сумішей, адже в процентному співвідношенні містить багато кварцу.
В Олешках працює паперовий комбінат — єдине місце в Україні, де виробляють папір для фільтрів машин.
У місті також працюють маслоробний та виноробний заводи і завод металевих виробів, швейна фабрика, рибне господарство Херсонського рибокомбінату та Нижньодніпровська науково-дослідна станція для заліснення пісків і виноградарства на пісках.
В Олешках зареєстрований 41 суб'єкт підприємництва — юридичних, та 87 суб'єктів підприємництва — фізичних осіб. Місто має значний потенціал розвитку будівельних та дорожніх організацій; тут зароджується конкурентне середовище серед фінансово-кредитних установ (діють представництва трьох банків).
Через Олешки проходить автотраса міжнародного значення М17 (частина європейського маршруту E97), а також регіональна дорога Р57.
Пасажирські транспортні підприємства СП «Ямак» та ВАТ «Олешки-автотранс» здійснюють перевезення пасажирів у межах району та обласного центру.
Автобусна зупинка на трасі біля Олешок
Зв'язок
Послуги зв'язку абонентам надає центр електрозв'язку № 5 ВАТ «Укртелеком».
Енергетика
Комунальні підприємства:
МКП «Комбінат комунальних підприємств»
МКП «Водоканал»
МКП «Олешкитеплокомуненерго»
МКП «Теплотехнік»
МКП «Олешки-комунгосп»
КП «Олешки-сервіс»
Засоби масової інформації
Газета «Вісник Олешшя»
МП «Тоніс» (кабельне телебачення)
ТРК «ВТВ плюс»
ТРК «Скіфія»
«Олешки Online» (онлайн спільнота олешківців)
Район.Херсон [26] — видання Національної мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua [27], яке пише про Херсонський район в цілому.
Пожежна частина
Пам'ятки
Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового (1711–1728). Заснована, як і Кам'янська, запорожцями, що підтримали повстання Мазепи 1708 — 1709 рр. Перебувала під протекторатом Кримського ханства. З історією Олешківської Січі пов'язані імена кошового отамана Костя Гордієнка й графа Григорія Орлика. Досліджено залишки вала й куреня-напівземлянки.
Пам'ятний знак на честь Олешківської Січі (1991). Виготовлений із дерева скульптором Н. А. Гепардом у формі стилізованої арки-дзвіниці, увінчаної хрестом.
Фортеця (1772). Земляне укріплення типу «блок-форт». Імовірно, зведено запорізькою командою полковника Опанаса Ковпака, згодом реконструйоване під керівництвом М. І. Кутузова. Добре збереглися земляні вали.
Успенський монастир. Заснований у 1896 році. На початку XX століття складався з Успенського собору, трапезної, дзвіниці, каплиці, келій, господарських будівель, огорожі з вежами, — усе в російсько-візантійському стилі. У роки радянської влади більшість будівель комплексу було зруйновано. До наших днів зберігся тільки один будинок початку XX століття, декорований у псевдоруському стилі.
Фамільний склеп-каплиця Панкеєвих (початок XX століття). Споруджений у стилі неокласицизму. Належав купецькій родині Панкеєвих — відомих благодійників Дніпровського повіту Таврійської губернії.
Могила полковника Федора Піроцького (1898). Над могилою винахідника трамваю, що походив із козацької старшини, спочатку була встановлена мармурова плита, яка в радянський час була доповнена стелою з барельєфом ученого.
Комплекс споруд повітової лікарні (початок XX століття). Побудований на кошти лікаря К. І. Ельяшева. Складається з центрального корпусу, будинку лікаря та скверу з могилою К. І. Ельяшева. Становить інтерес як зразок лікарняної забудови садибного типу.
Синагога (друга половина ХІХ століття). Споруджена в неоренесансних формах з ремінісценціями неокласицизму. Стіни насичені ліпним декором.
Земська школа (1880-ті роки). Споруджена в стилі неокласицизму в дусі типових проектів навчальних будинків.
Міське училище (кінець XIX — початок XX століття). Споруджена в стилі неокласицизму. Первісний декор фасадів, ймовірно, втрачений.
Особняк городничого (початок XX століття). Споруджений у формах ренесансно-барочних стилізацій.
Пам'ятник Миколі Кулішу. Встановлений на честь видатного українського письменника й драматурга М. Г. Куліша, життя та діяльність якого пов'язані з Олешками. Скульптор — Шапко Іван Григорович.
Куліш Володимир Миколайович (1917-?) — український письменник. Псевдоніми — Степан Євин, Серафима Гусочка. Член АДУКу — Асоціації Діячів Української Культури;
Мазін Сергій Петрович (1985—2022) — підполковник Збройних сил України; учасник російсько-української війни.
↑5165 — містечко, 6555 — село (9497 — приміська сільрада): Одесская губерния / Одесский губисполком. — О. : 1-я гос. типогр. им. К. Маркса, 1924. — Т. I : Административное описание [1923]. — С. 108. — ХХVIII, 172 с.
1. Бочарово — село біля витоку ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані.