Кротов Микола Федорович

	Микола Кротов
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Федорович ; Кротов
Народження	1898
	Харків
Смерть	1978
	Харків
Поховання	Міське кладовище № 3d
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди	;
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Микола Федорович Кротов (нар. 1898, Харків, Російська імперія — пом. 1978, Харків, СРСР) — радянський футболіст і тренер. Заслужений майстер спорту.

Життєпис

Народився і виріс у Харкові. Футбольну майстерність шліфував у поєдинках дворових команд. Був палким вболівальником команди «Штурм», яка проводила свої ігри поряд з домом Миколи Кротова. З шістнадцяти років виступав у її складі.

Учасник першої світової війни. На фронт пішов солдатом. За особисту хоробрість отримав офіцерське звання — прапорщика. Командував взводом. Нагороджений орденом Святої Анни.

У 20-х роках «Штурм» був провідною командою Харкова. Неодноразово перемагав у першостях міста. Його основу складали вчорашні фронтовики: Іван Натаров, Микола Казаков, Іван Привалов, Яків Алфьоров, Микола Капустін, Іван Колотухін. Капітаном клубу став Микола Кротов — універсальний футболіст, який з однаковим успіхом міг грати у будь-якому амплуа, але найкраще виступав на позиції лівого захисника.

У складі збірної Харкова чотири рази перемагав у чемпіонатах УРСР^[1]. 1924 року збірна міста, як переможець республіканського турніру, брала участь у чемпіонаті СРСР. У півфіналі харків'яни здобули перемогу над збірною Закавказзя, а у вирішальному поєдинку забили на один м'яч більше у ворота команди Ленінграда^[2].

1925 року збірна СРСР провела один офіційний матч і 11 неофіційних поєдинків. В десяти іграх сезону брав участь і Микола Кротов. До реєстру ФІФА внесений матч 15 травня в Анкарі зі збірною Туреччини. У складі гостей, які здобули перемогу, виступало двоє харків'ян — Микола Кротов і Іван Привалов^[3]. Неодноразово захищав кольори збірної УРСР.

1926 року був призначений директором новозбудованого стадіону «Трактор». Паралельно виступав у команді Харківського паровозобудівного заводу і збірній міста. У 1934 році організував першу в місті дитячо-юнацьку футбольну школу. Протягом двох років працював у Державному інституті фізкультури України.

1936 року очолив клуб «Спартак». Наступного року команда грала у чвертьфіналі кубка СРСР. Два сезони провела в елітному дивізіоні: 1938 року зайняла 21 місце серед 26 учасників незавершеної першості 1941 року.

Під час Німецько-радянської війни працював у шпиталях. У повоєнний час повернувся в Харків і спільно з Петром Паровишніковим відродив місцеву команду «Локомотив». Працював на посаді начальника команди^[4]. 1947 року йому було надане почесне спортивне звання «Заслужений майстер спорту СРСР».

Помер 1978 року в Харкові. Похований на третьому міському кладовищі.

Досягнення

Чемпіон СРСР (1): 1924
Чемпіон УРСР (4): 1922, 1923, 1924, 1927

Примітки

↑ Чемпіонати УРСР 1921–1936 на сайті Літопис українського футболу [1] [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Процитовано 3 квітня 2015.
↑ Клуб чемпіонів на сайті Klisf.info [2] [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.]. Процитовано 3 квітня 2015.
↑ Збірна СРСР у сезоні 1925 на сайті Rusteam.Permian.ru [3] [Архівовано 17 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. Процитовано 3 квітня 2015.
↑ «Локомотив» (Харків) у сезоні 1947 на сайті Історія та статистика українського футболу [4] [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Процитовано 3 квітня 2015.

Джерела

Грот Ю. И. Кротов Николай Фёдорович : [рос.] // Соціалістична Харківщина. — червень 1992.
Грот Ю. И. Капитан со «Святым Владимиром» // 100 лет харьковскому футболу : [рос.]. — Харьков : Золотые страницы, 2008. — С. 48-50. — 432 с. — ISBN 978-966-400-085-4.