Крячок полінезійський

?Крячок полінезійський
	;
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Сивкоподібні (Charadriiformes);
Родина:	Мартинові (Laridae);
Підродина:	Крячкові (Sterninae);
Рід:	Onychoprion;
Вид:	Крячок полінезійський;
Біноміальна назва
	Onychoprion lunatus; (Peale, 1848)
Синоніми
	Onychoprion lunata (lapsus); Sterna lunata Peale, 1848
Посилання
Вікісховище:	Onychoprion lunatus
Віківиди:	Onychoprion lunatus
ITIS:	824106
МСОП:	22694722
NCBI:	564711
Fossilworks:	372630

Крячок полінезійський^[2] (Onychoprion lunatus) — вид морських сивкоподібних птахів підродини крячкових (Sterninae) родини мартинових (Laridae). Поширений на островах Тихого океану.

Поширення

Крячок полінезійський розмножується на островах тропічної частини Тихого океану. На північному кінці свого ареалу він гніздиться на північно-західних Гавайських островах (з найбільшою популяцією на острові Лисянського) та двох невеликих острівцях біля Оаху, на сході ареалу аж до островів Туамоту, з іншими колоніями на островах Товариства, островах Лайн, островах Фенікс, Маріанських островах та Американському Самоа. Є непідтверджені повідомлення про розмноження аж на південь до Фіджі та на схід до острова Пасхи. Мало що відомо про популяції за межами Гаваїв. Поза сезоном розмноження птахи з Гавайських островів летять на південь. Вважається, що птахи в інших частинах Тихого океану також є перелітними і розселяться аж до Папуа Нової Гвінеї, Філіппін і острова Пасхи.

Опис

Його довжина становить 35-36 см. Корона чорна і має білу надбрівну смугу, яка тягнеться над чолом у формі півмісяця. Має чорну лінію, яка тягнеться від куточка дзьоба до потилиці та перетинає очі. Щоки, горло, шия і нижня частина тіла білі. Спина, покриви та надхвістя сірі з легкими коричневими відтінками. Крила і хвіст сірі. Дзьоб і ноги чорні.

Примітки

↑ BirdLife International (2018). Onychoprion lunatus: інформація на сайті МСОП (англ.) 19 березня 2023
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

Bridge, E. S.; Jones, A. W. & Baker, A. J. (2005): A phylogenetic framework for the terns (Sternini) inferred from mtDNA sequences: implications for taxonomy and plumage evolution. Molecular Phylogenetics and Evolution 35: 459—469. PDF fulltext
Mostello, C. S.; Palaia, N. A. & Clapp, B. (2000). Gray-backed Tern (Sterna lunata). In: Poole, A. & Gill, F. (eds.): The Birds of North America 525. The Birds of North America, Inc., Philadelphia, PA.