Крісті Браун

Крісті Браун
Крісті Браун
фр. Christy Brown
Народився	5 червня 1932[…] ; Дублін, Ірландська Вільна держава
Помер	7 вересня 1981 (49 років) ; East Pennardd, Мендіпd, Сомерсет[d], Сомерсет, Англія, Велика Британія ; ·удушення
Поховання	Гласневін
Країна	Ірландія
Діяльність	письменник, художник, поет, сценарист, автобіограф
Знання мов	англійська
	Крісті Браун у Вікісховищі

Крі́сті Бра́ун (англ. Christy Brown; 5 червня 1932, Дублін, Ірландська Вільна держава — 7 вересня 1981, Іст-Пеннард^[en], Мендіп^[en], Сомерсет, Англія, Велика Британія) — ірландський письменник і художник, народжений з церебральним паралічем, мав можливість писати і малювати лише пальцями однієї ноги. Найвизнаніша з його робіт — автобіографія «Моя ліва нога^[en]», яку 1989 року екранізовано з Денієлом Дей-Льюїсом в оскароносній ролі Брауна.

Життєпис

Народився в сім'ї ірландських робітників у шпиталі Ротунда^[en] Дубліна в червні 1932 року. Після його народження лікарі виявили в дитини важку форму дитячого церебрального паралічу, неврологічного захворювання, що викликає спастику всіх кінцівок. Попри поради лікарів помістити його до відповідної установи з реабілітації, батьки Крісті вирішили підняти дитину власними силами разом з рештою їхніх дітей. Коли Крісті був у підлітковому віці, про нього дізналася соціальна працівниця Катріона Делахунт (Katriona Delahunt) і почала регулярно відвідувати його сім'ю, приносила йому книжки та фарби. З часом Крісті виявив інтерес до художнього мистецтва та літератури. Він виявив надзвичайну спритність в управлінні паралізованими кінцівками, навчившись писати та малювати своєю лівою ногою, якою міг керувати. Крісті швидко став серйозним художником.

Попри відсутність формальної шкільної освіти, Крісті Браун з перервами відвідував школу Святого Брендана в Сандімаунті^[en], де познайомився з доктором Робертом Коллісом. Колліс пізніше допоміг йому, через власні зв'язки, опублікувати книжку «Моя ліва нога»^[en].

Коли «Моя ліва нога» стала літературною сенсацією, серед багатьох людей, які писали листи Крісті Брауну, була й американка Бет Мур (Beth Moore). Крісті й Бет стали листуватися, а 1960 року Крісті Браун поїхав у відпустку в Північну Америку, зупинившись у будинку Бет Мур у Коннектикуті. Зустрівшись знову 1965 року, вони відкрили бізнес. Крісті Браун вирушив у Коннектикут знову, щоб закінчити свій Magnum opus, над яким працював роками, і закінчив його 1967 року за допомоги Бет Мур та завдяки суворому режиму й розпорядку дня. Книжку «Завжди вниз», видану 1970 року, присвячено Бет Мур зі словами «Для Бет, яка з м'якою жорсткістю нарешті змусила мене дописати цю книгу…». Після повернення до Ірландії Браун накопичив достатньо коштів, щоб побудувати та переїхати з сім'єю сестри до будинку за Дубліном. Хоча Браун і Бет планували розписатися й жити в новому будинку, в той час у Брауна почався роман з англійкою Мері Керр, яку він зустрів у гостях у Лондоні. Браун порвав стосунки з Мур і 1972 року розписався з Керр у РАЦСі Дубліна. Вони переїхали до Stoney Lane у Раткулі^[en] (графство Дублін). Браун і далі писав картини та книжки, складав вірші та п'єси. 1974 року вийшов його роман «Тінь на літо» (A Shadow on Summer), заснований на його стосунках із Мур, з якою він дружив.

Культурний вплив

1989 року знято екранізацію книги «Моя ліва нога»^[en] (режисер Джим Шерідан^[en]) за сценарієм Шейна Коннотона^[en]. У ролі Крісті Брауна знявся Денієл Дей-Льюїс разом із Брендою Фрікер у ролі його матері. За зіграні ролі актори здобули премії «Оскар». Фільм також висували на «Оскар» як найкращий фільм року, за найкращу режисуру, а також найкращий адаптований сценарій. Денієл Дей-Льюїс, готуючись до зйомок, проводив час у шкільній клініці Сандімаунт^[en] Дубліна, переймаючись життям людей з обмеженими можливостями.

Ірландський рок-гурт The Pogues віддав данину Крісті Брауну піснею під назвою «Геть усі дні». Це сьомий трек їхнього альбому 1989 року Peace and Love^[en]. Також пісню під назвою «Геть усі дні» випустив U2 до 20-річчя видання Achtung Baby.