Кульчицька Зоя Григорівна

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	"Скарби роду" Зоя Кульчицька на YouTube // Тернопільська філія НСТУ 2015. — 22 вересня.

Зоя Григорівна Кульчицька
Зоя Григорівна Кульчицька
Народилася	2 лютого 1932 (93 роки) ; Ришавка, Коростенський район, Українська СРР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Національність	українець
Діяльність	живопис, декоративно-прикладне мистецтво
Відома завдяки	художниця, поетеса
Нагороди	Премія імені Іванни Блажкевич
	; ; ;

Зоя Григорівна Кульчицька (нар. у лютому на Житомирщині) — художниця, народний майстер України з нетрадиційного декоративного мистецтва, поетеса. Лауреат премії імені Іванни Блажкевич (2007)^[1], член літературного об'єднання при Національній спілці художників України^[2].

Життєпис

Народилася на Житомирщині. Мати родом із батьківщини Григорія Сковороди села Чорнухи, Полтавщина. Талан до декоративно-прикладного мистецтва розвивав батько. У три роки ліпила різні фігурки.

Із 1945 року живе в Тернополі. Закінчила школу і вступила в навчальний заклад, де отримала освіту зв'язківця.

Працювала в Тернопільському центральному телеграфі.

У 1952 році вийшла заміж за військового льотчика і переїхала в Крим (м.Євпаторія).

Згодом знову повернулася в м. Тернопіль, де проживає й зараз.

Випускала газету «Колючка».

У 1988 році створила свою першу картину, уже перебуваючи на пенсії.

Училася за полотнами Марчука Івана.

У 2007 році присвоєно звання лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Іванни Блажкевич за цикл картин на тему українських народних казок.

Нагороджена дипломом ІІІ ступеня Тернопільської обласної мистецької виставки-конкурсу на здобуття премії імені Ярослави Музики (2014)^[3].

Доробок

Декоративне мистецтво

Особливості техніки — очерет, пирій і дикий щавель «вплітає» у свої картини. Таку техніку вигадала сама. Всього художниця має близько 400 картин. Більшість з них опинилися за кордоном — у Польщі, Америці, навіть у Китаї, адже ці твори зазвичай купують іноземці на згадку про Україну. Любить малювати пейзажі, але ніколи — з натури. Всі картини спочатку народжуються в уяві. Проте інколи люди впізнають у них своє село чи якісь місця, де вони відпочивали^[4].

У 1994 році відбулася перша персональна виставка художниці (60 робіт).

У 1995 — друга виставка робіт у Тернопільському національному педагогічному університеті.

Улюблені картини художниці — «Наш Тернопіль. Надставна церква», «Казковий пейзаж», «Казковий будиночок».

Літературні твори

Із 2001 року пише твори. Авторка 5 книжок для дорослих і 2 для дітей. У 2012 році видала дитячу книжку «Погляд підсніжника».

На твори Кульчицької Зої тернопільські композитори пишуть музику. Тернопільська співачка Сорочинська Світлана виконує пісню «Лети моя пісне» на слова Зої Кульчицької^[5].

Джерела

Хіба не щастя бачити це небо…? Подільська толока: Альманах літературного об'єднання/ Упорядник і автор передмови В. Барна. — Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2004. — 216 с. Турко Г. Майстриня Зоя Кульчицька //Тернопільський оглядач. — № 41. — 2008. — 14 листопада. — С.18-19.