Кумані Микола Петрович

Кумані Микола Петрович
грец. Νικόλαος Κουμάνης
Народження	1730  Крит, Османська Греція
Смерть	1809  Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Національність	грек
Країна	Греція Російська імперія
Вид збройних сил	Російський імператорський флот
Роки служби	1769 — 1799
Звання	контрадмірал
Війни / битви	Чесменська битва (1770), Бій біля Фідонісі (1788) і Битва при Каліакрії
Рід	Кумані
Діти	Михайло Миколайович Кумані
Нагороди

Кумані Микола Петрович (грец. Νικόλαος Κουμάνης; прибл. 1730, Крит, Османська Греція — прибл. 1809, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія) — військовий моряк, контрадмірал, учасник архіпелазьких експедицій під командуванням Ф. Ф. Ушакова, батько адмірала Михайла Миколайовича Кумані.

Народився близько 1730 року. Походив з греків з острова Крит. 1 серпня 1769 вступив до російського флоту мічманом. На початку російсько-турецької війни 1768—1774 років служив у складі архіпелазької експедиції, очоленої графом О. Г. Орловим, на лінійному кораблі «Евстафий Плакида» під командуванням О. І. Круза брав участь у Чесменській битві у 1770 році, кермував різними вітрильниками.

Від 1771 року — на 66-гарматному кораблі «Європа». У 1773 був проведений в лейтенанти, з 1775 року командував фрегатом «Перемога», який допровадив із Середземного моря на Чорне, але під час шторму поблизу Балаклави вимушено спрямував це судно на берег, в результаті чого воно розбилося. Від 1776 року — на Азовському морі у складі Донської флотилії. Керував полякрою (швидкохідний плавальний засіб, озброєний чотирнадцятьма 3-фунтовими гарматами та чотирьма 1-фунтовими фальконетами) «Свята Єкатерина», здобув звання капітана 2-го рангу. Через розформування азовського флоту відряджений на Чорне море.

Герой російсько-турецької війни 1787—1791 років. Особливо відзначився 14 (3) липня 1788 у бою біля острова Фідонісі (нині острів Зміїний), коли в авангарді ескадри М. І. Войновича командував 40-гарматним фрегатом «Кінбурн». За бойові подвиги цей корабель князь Г. О. Потьомкін перевів у лінійні кораблі з перейменуванням на «Покров Богородиці»). У 1789 році став кавалером ордену Святого Георгія 4-го класу як учасник 18 військових кампаній і був підвищений до капітана 1-го рангу.

Міг говорити багатьма іноземними мовами, у тому числі турецькою, арабською, англійською, італійською, але залишався неписьменним. З цього приводу та у зв'язку з його заохоченням імператриця Катерина II зауважила: «Неписьменність не може бути перешкодою до нагородження такого хороброго і гідного офіцера».

З 1790 року на посаді командира 46-гарматного судна «Іоанн Богослов» успішно діяв у морських битвах: 19 (8) липня — під Керченською затокою, 8—9 вересня (28—29 серпня) — між фортецею Гаджибей (нині місто Одеса) та Тендрівською косою. Був удостоєний ордена Святого Володимира IV класу й золотої шпаги з написом «За хоробрість». 11 серпня (31 липня) 1791 року як командир 66-гарматного лінійного корабля «Преображення Господнє» вправно воював під прапором Ф. Ф. Ушакова неподалік рогу Каліакрія, за що одержав великий хрест ордену Святого Володимира III класу.

У 1794 році затверджений начальником 1-ї (центральної) чорноморської ескадри — «кордебаталії», водночас командував 80-гарматним флагманом «Різдво Христово». Від 1796 року — капітан бригадирського рангу, з 1797 — контрадмірал, призначений на Балтику. Від 1799 — у відставці, оселився в Криму. Помер у місті Севастополь.

• Усенко П. Г. Кумані Микола Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.

• Кумани. В кн.: Военная энциклопедия, т. 14. СПб., 1914
• Доценко В. Д. Морские битвы России XVIII—XX вв. СПб., 1999
• Романов Б. С. Черноморскому флоту — быть!: Век XVIII. «Маринист», 2001, № 3
• Золотарев В. А., Козлов И. А. Три столетия российского флота, XVIII век. СПб., 2003
• Лурье В. М. Морской биографический словарь. СПб., 2005.