Курдюмов Олександр В'ячеславович

Олександр В'ячеславович Курдюмов
Олександр В'ячеславович Курдюмов
Народився	19 жовтня 1938; Київ
Помер	9 квітня 2021 (82 роки)
Місце проживання	Україна Київ
Країна	Україна
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	фізика твердого тіла, матеріалознавство, кристалографія
Заклад	Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України
Посада	завідувач відділу
Вчене звання	професор, член-кореспондент НАН України
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Францевич Іван Микитович
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	надтвердий матеріал ; «гексаніт-Р»
Нагороди	; премія НАН України ім. І. М. Францевича ; премія НАН України ім. Г. В. Курдюмова

|портрет=

Курдюмов Олександр В'ячеславович (19 жовтня 1938, Київ - 9 квітня 2021) — учений-кристалограф, фахівець у галузі фізики твердого тіла та матеріалознавства, член-кореспондент НАН України. Професор. Доктор фізико-математичних наук. Брат Георгія Курдюмова.

Напрями наукової діяльності

Керамічні, композиційні, монокристалічні і плівкові матеріали різного функціонального призначення (високотемпературного, інструментального, електронного, оптичного, біомедичного тощо).

Наноструктурні (нанодисперсні, нанокристалічні) матеріали: Проблеми синтезу матеріалів при екстремальних параметрах температури і тиску.

Ключові слова за напрямами наукової діяльності

Вуглець, графіт, сажа, алмаз, аморфна фаза, лонсдейліт, ударне стиснення, фазові перетворення, структура

Керівник НДДКР

Ударно-хвильовий синтез різних структурно-морфологічних форм вуглецю; вивчення закономірностей їх утворення і термічної стабільності (2010–2012)

Хронопис досягнень

Народився 19 жовтня 1938 року.

Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті за спеціальністю «фізика металів».

Після його закінчення в 1961 р. розпочав свою трудову діяльність в Інституті проблем матеріалознавства НАН України.

У 1968 р. — захистив кандидатську дисертацію

У 1977 р. — захистив докторську дисертацію.

З 1990 р. — завідувач відділу Структурних досліджень керамічних та надтвердих матеріалів Інституту проблем матеріалознавства НАН України.

07.04.2000 обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю: матеріалознавство, нанокристалічні матеріали.

Основні наукові дослідження присвячені вивченню фазових і структурних перетворень у вуглеці та нітриді бору. Відкрив і дослідив мартенситні перетворення шаруватих структур цих речовин у щільні модифікації. На базі проведених експериментальних досліджень створена послідовна феноменологічна теорію твердотільних перетворень у вуглеці та нітриді бору, яка стала науковим підґрунтям керованого синтезу нанокристалічних надтвердих фаз.

Розробляє та вдосконалює дифракційні методи аналізу високодефектних нанокристалічних структур і слабопоглинальних об'єктів, якими є всі структурні форми вуглецю й нітриду бору. Використання цих методів допомогло вперше виявити такі важливі особливості тонкої структури вюртцитоподібних фаз, як орієнтовані спотворення координаційних тетраедрів, а також одномірну розупорядкованість структури й показати, що саме ці особливості визначають відносну стабільність щільних гексагональних фаз порівняно з кубічними.

Один із авторів розроблення надтвердого матеріалу «гексаніт-Р», створеного на основі вюртцитної модифікації нітриду бору, біля витоків створення якого стояв І. М. Францевич.

Створив принципово новий метод ударно-хвильового синтезу фаз високого тиску, який дає можливість реалізувати будь-яку область на фазовій діаграмі речовини, а потім, завдяки різкому охолодженню, зберегти новоутворену фазу високого тиску. За допомогою цього методу вперше у світі отримано в динамічних умовах такі надтверді фази, як кубічний нітрид бору, алмазоподібні фази в системі В-С-N, нову структурну форму вуглецю.