Куріпка-шпороніг індійська

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Куроподібні (Galliformes)
Родина:	Фазанові (Phasianidae)
Рід:	Куріпка-шпороніг (Galloperdix)
Вид:	Куріпка-шпороніг індійська

Біноміальна назва

Galloperdix spadicea
(Gmelin, JF, 1789)^[2]^[3]

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Tetrao spadiceus

Посилання

Вікісховище:	Galloperdix spadicea
Віківиди:	Galloperdix spadicea
ITIS:	176055
МСОП:	22679131
NCBI:	1507505

Куріпка-шпороніг індійська^[4] (Galloperdix spadicea) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Ендемік Індії^[5].

Опис

Довжина птаха становить 33,5-38 см, вага 284-454 г. У самців голова і шия сірувато-коричневі, решта тіла іржасто-коричнева, хвіст довгий, темний. У самиць верхня частина тіла поцяткована темними плямами, а нижня частина тіла темними смугами. На обличчі є велика пляма голої червоної шкіри. Лапи червоні, на лапах у самців і самиць є 1-2 шпори (іноді у самців 3-4 шпори^[6], тоді як у самиць може не бути жодної^[7]). Пера на тімені видовжені та можуть ставати дибки, формуючи чуб^[8]. У пташенят голова коричнева, на спині темно-коричнева смуга, окаймлена з боків охристими смугами, які в свою чергу окаймлені тонкими темно-коричневими смугами^[9]. Представники підвиду G. s. caurina вирізняються блідим забарвлення, позбавленим темних плям і смуг. Самці підвиду G. s. stewarti вирізняються повністю каштановим забарвленням.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:^[10]

G. s. spadicea (Gmelin, JF, 1789) — від Уттар-Прадеша до північного Тамілнада і південної Карнатаки;
G. s. caurina Blanford, 1898 — пагорби Араваллі на півдні Раджастхану;
G. s. stewarti Baker, ECS, 1919 — Малабарське узбережжя (Керала).

Поширення і екологія

Індійські куріпки-шпороноги мешкають в Індії на південь від Гангу, іноді трапляються в тераях на заході Непалу. Вони живуть в сухих чагарникових і бамбукових заростях та в сухих і вологих широколистяних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 300 до 2300 м над рівнем моря, переважно на висоті від 600 до 1200 м над рівнем моря. Віддають перевагу горбистій місцевості, порослій заростями з густим підліском.

Індійські куріпки-шпороноги зустрічаються парами або сімейними зграйками по 3-5 птахів. Ведуть прихований спосіб життя, більшу частину часу ховаються в густих заростях, з яких рано вранці і пізно ввечері виходять на пошуки їжі. Ночують на деревах. При небезпеці вони можуть відлетіти на коротку відстань, однак роблять це неохоче, частіше втікаючи пішки. Індійські куріпки-шпороноги живляться насінням, пагонами, ягодами, плодами і безхребетними, зокрема мурахами і термітами, яких шукають в лісовій підстилці. Вони є моногамними птахами, сезон розмноження у них триває з січня по червень, перед сезоном дощів. Гніздяться на землі. В кладці від 3 до 5 яєць.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Galloperdix spadicea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 11 січня 2023
↑ Sonnerat, Pierre (1782). Voyage aux Indes orientales et a la Chine, fait par ordre du Roi, depuis 1774 jusqu'en 1781 (French) . Т. 2. Paris: Chez l'Auteur. с. 169.
↑ Gmelin, Johann Friedrich (1789). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 2 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 759.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Ali, S; SD Ripley (1980). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 2 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 66—69.
↑ Sharpe, CF (1895). The spurs of the red spurfowl. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 9 (4): 487.
↑ Blanford WT (1898). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 4. Taylor and Francis, London. с. 106—108.
↑ Abdulali, Humayun (1952). An unrecorded feature of Spurfowl (Galloperdix). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 50 (3): 661—662.
↑ Abdulali, Humayun (1968). The chick of the Red Spurfowl Galloperdix spadicea (Gmelin). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 65 (3): 774—775.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2023.