Кіно Віталій Анатолійович
Віта́лій Анато́лійович Кіно́ (нар. 9 березня 1969, c. Велика Білозерка, Запорізька область) — український театральний режисер, актор, викладач, директор-художній керівник київського Центру мистецтв «Новий український театр»[⇨]. Займається театральною педагогікою – старший викладач кафедри режисури та акторської майстерності Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва[⇨]. Член журі міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» у номінації «П'єси», експерт фестивалів «День театру», «Театр.NET»[1]. Засновник акторської династії, продовжувачі якої є його діти: донька Поліна та син Даниїл[⇨]. ЖиттєписНародився 9 березня 1969 року в cелі Велика Білозерка Запорізької області. Батько – Анатолій Іванович, родом з села Велика Білозерка. Мати – Валентина Олексіївна (до шлюбу Олійник) – з уральського міста Златоуст, куди її мати була евакуйована разом із Дніпродзержинським заводом, на якому працювала. Батьки познайомилися у 13 річному віці, коли родина матері вперше після війни змогли навідати рідних в Україні. Згодом, після десяти років листування, та служби в армії, батько відправився на Урал за своєю коханою, й повернув мати із бабусєю на батьківщину[2]. Освіта1988 року закінчив акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища (курс Олександри Самохвалової)[3]. З 1988 по 1990 роки – служба в Радянській армії. До Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого, на курс народного артиста України, професора Едуарда Митницького, вступив 1994 року. Диплом інституту за спеціальністю «Режисер драматичного театру» отримав 1999-го[4]. 2002-го закінчив курс навчання в аспірантурі (асистентурі-стажуванні) КДІТМ ім. І.К.Карпенка-Карого, під керівництвом професора Володимира Судьїна. Здобув кваліфікацію «Викладач вищих навчальних закладів мистецтва». «Новий український театр»Разом з друзями та однодумцями 1998 року заснував недержавний проєкт Центр мистецтв «Новий український театр»[5][4]. Перші десять років колектив працював на різних майданчиках, гастролював, брав участь у фестивалях[4]. З 2009 отримав стаціонарне примішення в Києві по вулиці Михайлівській, 24-Ж, де новий етап в роботи театру розпочав колектив, сформований на базі випускного акторський курс, майстром якого Віталій Кіно був у Київському коледжі театру й кіно. Основу репертуару складали камерні вистави, адаптовані для залу для глядачів на 40 осіб, серед яких п'єси українських авторів, зокрема «Безталанна» Івана Карпенка-Карого; твори світової класики (Антон Чехов, Вільям Шекспір тощо)[6]. У просторі Центру втілено задум театрального хабу із орієнтацією на різні цільові аудиторії. Ідея камерного театру реалізована через «Театр на Михайлівській», у вечірньому репертуарі якого представлено широкий діапазон української та світової класики, сучасної драматургії. Увагою наймолодшого глядача займається Театр «Сонечко» – дитячі казки та повчальні історії розігруються у денний час, та супроводжуються іграми із акторами у костюмах Сонечка. З 2015 року на базі Центру поєднали запити молодих батьків ходити до театру, із дитячою ігровою кімнатою, де вони можуть залишити свою дитину – проєт Сімейний театральний клуб «В гостях у Сонечка»[4][7]. Також Центром реалізовані проєкти «Акторська майстерня Віталія Кіно», Театральна студія «Мої Сонечка», проводяться театральні фестивалі «Нова п’єса» та фестиваль дитячих студій «Чудасія», працює Табір для дітей «Театр плюс Кіно»[8][9]. Центр працював в ектримальних умовах за часів Революції гідності 2014 року – його розташування майже в епіцентрі подій, призводило до того, що актори вдень були на Майдані, а ввечері — на сцені[4]. Вимушене призупиняв роботи сталося під час коронавірусного карантину 2020 року[10][11]. Під час російського вторгнення в Україну 2022 року до лав Збройних сили України стали актори театру Олег Щербина, Тетяна Бондаренко, Олексій Власенко[12][13]. В театрі Віталій Кіно працює актором, режисером, звукорежисером, директором. Додатково – викладає. Ідея «сімейного театру» трансформувалася від концепції до внутрішньої організації роботи – до театру поступово влилася вся сім’я Віталія (дружина Юлія, донька Поліна й син Даниїл), а більшість членів колективу породичалися між собою[⇨]. Педагогічна діяльністьУ період з 1999 по 2005 роки викладав майстерність актора та режисуру у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, на акторських та режисерських курсах факультету театрального мистецтва та на режисерському курсі факультету кіномистецтва, в майстернях Ірини Молостової, Едуарда Митницького, Юрія Висоцького, Володимира Судьїна, Олександра Коваля, Костянтина Дубініна). З 1997 по 2005 роки викладав майстерність актора, сценічну мову та історію мистецтв на театральному відділі Київської школи мистецтв ім. Михайла Вериківського. З 2006 по 2013 – майстерність актора, сценічну мову та основи режисури у Київському коледжі театру і кіно. Був художнім керівником кількох акторських курсів. З 2008-го — голова Предметної комісії з акторської майстерності цього коледжу. Більшість випускників акторського курсу 2009-го року випуску склали оновлену трупу «Нового українського театру»[9]. З 2013 по 2016 викладав в Київському інституті екранних мистецтв на акторських та режисерських курсах. З 2015-го – викладає акторську майстерність в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтва[9]. ТворчістьРежисерські постановки втілені на сценах театрів Києва[5]. Вистави у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, Єврейскому молодіжному театрі «Сім стільців», театрах «Росток-Рампа», «Срібний острів». Основний доробок приходиться на проєкти Центру мистецтв «Новий український театр» (Театр на Михайлівській та «Сонечко»)[⇨]. Виставу «Шекспіріада» («Карнавал гріхів») – своєрідне дослідження людських вад за мотивами різних п'єс Вильяма Шекспіра, театрознавиця Ганна Веселовська назвала «коротким посібником за трагедіями Шекспіра» та радила обов’язково грати для студентів вишів, які у такий спосіб зможуть за вечір ознайомляться з кількома трагедіями англійського драматурга[9]. Відкриває наново українську класику, підкреслює її актуальність та сьогоденність. Так, п'єса «Олеся» Марка Кропивницького, написана за 30 років після скасування кріпацтва, була поставлена 2021 року, в час, коли в Україні виросло нове покоління, що не знало «рабства радянської імперії». Відповідно, Олеся у виставі – сучасна молода дівчина, що має змогу вчитися за кордоном та володіти кількома мовами[1]. Має декілька п'єс та інсценівок, деякі – у віршованій формі. Основна часлина – твори для дітей. П'єса про Едіт Піаф їде в репертуарі Київського академічного театру «Колесо»[3]. У деяких постановках задіяний як актор (за першої освітою – актор). Основні персонажи з дитячого репертуару – Носоріг, Санта, Старий вогнегасник… Переважно грає у виставах власної режисури («Упс!.. Я прийшов», «Еклери на мільйон»), меншою мірою – у виставах інших режисерів (Пес Кубік у виставі «Методи виховання малих засранців» у постановці Лариси Семирозуменко). До вистави «Упс!.. Я прийшов» увійшов через наполягання колективу – треба було замінити автора Віктора Цекало, на якого від початку вистава була поставлена, але який змушений був піти з театру через постійні зйомки. Серед ролей-довгожителів – Санта у «Подорожі на чарівний острів», яку грає понад 20 років[9]. РодинаДружина й діти працюють у Центрі мистецтв «Новий український театр». Дружина Юлія — художниця з костюмів та головна адміністраторка, донька Поліна та син Даниїл – актори, зайняті у репертуарі театру[1]. Поліна КіноПоліна Кіно (нар. 21 липня 1994) — акторка театру та кіно[1]. Випускниця театрального коледжу, Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, здобула режисерську освіту в магістратурі (курс Олексія Кужельного). Як режисерка поставила вистави «Кефір, зефір і кашемір», «Абетка гарних манер». Задіяна у репертуарі Центру мистецтв «Новий український театр»[3]. Даниїл КіноДаниїл Кіно (нар. 29 жовтня 1999) — актор театру та кіно. Закінчив театральний коледж, акторське відділення Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Задіяний у репертуарі Центру мистецтв «Новий український театр» (вистави «Ото була весна…», «Методи виховання малих засранців», «Собачий вальс», низка вистав дитячого репертуару)[9][3]. ТеатрРежисерські роботи
Акторські роботи
Примітки
Джерела |
||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
