У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Смілянець .
Марина Сергіївна Смілянець ( 12 жовтня 1992 , м. Київ ) — українська драматургиня , сценаристка , театральна діячка, журналістка . Авторка понад 15 п'єс для дітей та дорослих, більшість з яких поставлені на сценах столичних театрів («Золоті ворота» , «Актор» , Театр на Лівому березі , Національний драматичний театр ім. Лесі Українки , ЦМ «Новий український театр» , PostPlay ), на сценах театрів України (в Запоріжжі , Коломиї , Миколаєві , Тернополі , Ужгороді , Чернівцях ), та за кордоном (Бристоль , Мюнхен , Рига )[ 1] . Заступниця директора у Центрі мистецтв Новий український театр (з 2018-го)[ 2] [ 3] .
Життєпис
Народилася 12 жовтня 1992 року у місті Київ .
Закінчила середню загальну школу №224. Позашкільну освіту (7 класів) отримала у школі мистецтв №3 (акторське відділення). Серед зацікавленостей з підліткового віку були стрічки Мартіна Скорсезе , Вуді Аллена , Федеріко Фелліні , а першою побаченою виставою стала «Корсиканка» Київського театр драми і комедії на лівому березі Дніпра , після якої передивилася майже весь репертуар «лівобережців», у такий спосіб проходячи «загартування» якісним театром[ 2] .
У період 2008—2012 роки навчалася у київському коледжі «Театру і кіно» за спеціальністю актриса драматичного театру (майстерня Віталія Кіно )[ 2] [ 4] . З 2012 по 2018 роки навчалася за спеціальністю драматург кіно і телебачення на курсі Сергія Марченко у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого , де отримала ступінь бакалавра та магістра. Паралельно із навчанням в університеті, викладала акторську майстерність у дитячій школі мистецтв, з якої сама починала[ 2] .
Вступила до Національної спілки театральних діячів України 2013-го.
З 2018 року — заступниця директора у Центрі мистецтв Новий український театр (Театр на Михайлівській)[ 5] [ 6] .
Авторка публікацій про театр і кіно на сторінках часописів «Дзеркало тижня» , «Yabl», «Театрально-концертний Київ» [ 7] [ 8] .
Творчість
Перші кроки
Пораду щодо драматургічної діяльності отримала будучи студенткою IV курсe Київського коледжа «Театру і кіно». Не знайшовши підходящу сучасну п’єсу для завдання з постановки уривка, написала його самостійно, підписавши вигаданим прізвищем автора. Розкритися довелося після того, як майстер курсу Віталій Кіно зацікавився текстом й попросив до ознайомлення усю п’єсу[ 2] .
Вже першу написану п'єсу «Країна серйозних» було відмічено Першою премією літературного конкурсу «Коронація слова» (2015)[ 9] , за постановку якої одразу взявся Віталій Кіно — прем'єра в Київському Театрі для дітей «Сонечко» відбулася у серпні 2016 року. Згодом й інші режисери Нового українського театру й інші режисери: Лариса Семирозуменко поставила виставу «Методи виховання малих засранців» за п’єсою «Собача будка», а Поліна Кіно обрала п’єсу, що стала відома глядачам під назвою «Кефір, зефір і кашемір». За словами художнього керівника театру, йому «подобаються ці історії. Вони дуже людяні, сучасні, зрозумілі, глибокі, з цікавим другим планом»[ 10] [ 11] .
Історія про старшокласників — їх перше кохання та розчарування, про дружбу і плани на майбутнє — стала п'єсою «16+», читку якої зробила Євгенія Відіщева в рамках фестивалю «Тиждень актуальної п'єси» восени 2015-го, а вже за пів року режисерка випустила прем’єру на сцені PostPlay театру[ 2] [ 12] [ 13] .
Виступила кураторкою-драматургинею соціального проєкту «Class Act» Наталки Ворожбит , задачою якої була допомога дітям-учасникам зі сходу та заходу України писати п'єси. Разом із Павлом Ар'є працювала над проєктом Стаса Жиркова «Отелло/Україна/Facebook» у Київському академічному театру «Золоті ворота» [ 2] . Реалізує як власні задуми («Люди Forbes», «Молитва за Елвіса», «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці») , так і низку спільних проєктів у співавторстві із Маттео Спіацці (вистава «Моменти» у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра , 2021) , Людмилою Тимошенко (п'єса «Коти-біженці», 2022) , Тамарою Труновою (проєкт «Говорить Софія», 2021; «De Facto», 2022) . На замовлення директора-художнього керівника Київського академічного театру «Актор» Слави Жили написала жіночу відповідь вистави «Сім розгніваних джентльменів», створеної за п’єсою «Тестостерон». У результаті з'явилася п'єса «Естроген», яка вже 2021 року увійша до репертуару Київського академічного театру «Актор» та Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Тараса Шевченка [ 2] [ 3] [ 14] .
Тематика творчості
У своїх п'єсах торкається гострих соціальних тем. Вивертає зворотній бік фахівців «фінансових пірамід» та семінарів «як стати мільйонером за тиждень» у тексті «Люди Forbes» [ 2] [ 15] [ 1] . В основі п'єси «Молитва за Елвіса» — світогляд двох братів, колишніх музикантів, один з яких три роки як у лавах нацгвардії, інший залишився у тилу[ 16] .
Особлива увага — п'єси для дітей та підлітків. Зокрема створила серію п'єс-уроків, які допомагають юним глядачам краще зрозуміти правила хороших манер («Абетка гарних манер») , основи екологічної свідомості («Мій домашній дикий лис») , правила дорожнього руху («Канікули у великому місті») [ 10] . Філософська казка «Країна серйозних» наслідує традиції дитячих антиутопій «Джельсоміно в Країні брехунів» Джанні Родарі , «Момо» Міхаеля Енде та інших, й за задумом авторки показує «…що не треба боятися мріяти, робити сміливі вчинки, завжди залишатися самим собою, а не бути сліпим виконавцем волі соціуму. У кожної людини повинен бути свій стержень, адже кожна особистість неповторна по-своєму» [ 17] .
Роботи Марини Смілянець відмічено професійними преміями. «Країна серйозних» перемогла в номінації «П'єса для дітей» міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова 2015» [ 18] [ 19] , із твором «Собача будка» стала лауреатом Першої премії цього конкурсу 2018-го року у номінації «П'єси»[ 20] [ 21] . Нагороду в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» — «Спеціальна премія» за актуальну драматургію (п'єса «Позивний „Елвіс“») отримала 2022-го[ 22] .
Російське вторгнення в Україну
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року опинилася у Німеччині , де продовжила драматургічну діяльність, яку пропускала крізь призму власного набутого досвіду[ 23] . Зокрема з'явилася п'єса «Коти-біженці», у співавторстві із Людмилою Тимошенко — «кототерапії для дітей та дорослих» — чотири історії про українських котів, які внаслідок трагічних обставин були перевезені своїми господарями за багато кілометрів від зони комфорту[ 24] . П'єса отримала широкий запит спершу у форматі читок (актори Віталіна Біблів , Анастасія Бабій, Інна Калаба, Андрій Поліщук виконують на сцені Київського театру «Золоті ворота» [ 25] , Христина Киселевайте-Метерчук, Віктор Марвін, Євгенія Гладій, Катерина Вишнева , Григорій Гладій та Римма Зюбіна — у Ризі [ 23] [ 26] , театральна майстерня «СТАНція» — в Берліні [ 27] [ 28] тощо), згодом — й у вигляді повноцінних постановок (протягом 2022 року з'явилися вистави у репертуарі Миколаївського академічного художнього драматичного театру у постановці Катерини Богданової , Закарпатського обласного театру ляльок «Бавка» у постановці Наталі Орєшнікової )[ 29] , один з фрагментів увійшов до вистави-колаж «Всупереч», яку текстово зібрала Юліта Ран з текстів, створених після 24 лютого, а на сцені Дніпровського академічного театру драми і комедії поставив головний режисер Антон Меженін [ 30] . Версія Миколаївського театру стабільно користується підвищеним попитом та є важливю складовою арт-терапевтичної роботи закладу[ 31] .
Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки в рамках проєкту «Ми з України. Сценічні читання», що передбачав лабораторну форму сценічної роботи з українською драматургією, звернувся у травні 2022 року до п'єси Марини Смілянець «Майстер»[ 32] , виставою її п'єсою «Майстри чудес» відновив свою роботу з моменту повномасштабного вторгнення Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв . Постановку Михайла Фіщенка показали 11 березня 2022 року в рамках арт-терапії для дітей вимушених переселенців, яку проводили на малій сцені в Ужгороді [ 33] , а в листопаді на сцені Мюнхенського камерного театру (Münchner Kammerspiele) вийшов спільний німецько-український проєкт «News from the past» («Вісті з минулого») у постановці Стаса Жиркова , який взяв за основу твір Павла Ар'є та Марини Смілянець, який «повертає глядача в 1931–1945 роки та розпочинає пошук спільної українсько-німецької історії. Голодомор , Розстріляне відродження , окупація, депортації, шлях до влади Гітлера , Бабин Яр …»[ 34] .
П'єси беруть до читок та перекладають європейськими мовами: «Коти-біженці» — англійською, німецькою («Katzen auf der Flucht» ), «Молитва за Елвіса» — французькою («Prière pour Elvis» ), «Собача будка» — латиською («Suņa māja» ), «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці» — англійською, німецькою, італійською («Borsch. Ricetta di sopravvivenza della mia bisnonna» ) та болгарською[ 24] тощо[ 35] [ 36] [ 34] .
Бібліографія
Відкрита драматургічна антологія актуальної драми «На часі» , яка увібрала в себе тексти авторів різних поколінь і напрямів об'єднані темою російсько-української війни . До збірки увійшли п'єси: «Пекельна дорога до раю» Ярослава Верещака , «Подаруй мені смак сонця» Олександра Вітра , «Боятися нема сенсу» Andy Iva, «Каштан і конвалія» Олега Миколайчука , «Otvetka@ua» та «Загублені в тумані» Неди Нежданої , «Молитва за Елвіса» Марини Смілянець, «До-дієз шостої октави» Ігоря Юзюка[ 37] [ 38]
«АВАНСЦЕНА ЄВРОДРАМА» (інформаційний збірник сучасної драматургії)[ 39]
П’єси
2015 — філософська казка «Країна серйозних»
2015 — «16+»
2016 — «Абетка гарних манер»
2016 — «Люди Forbes»
2016 — «Б’ютіфул лайф»
2017 — «Мій домашній дикий лис»
2018 — «Майстри чудес»
2018 — «Собача будка»
2018 — «Майстер»
2021 — «Говорить Софія» (у співавторстві із Тамарою Труновою )
2021, вересень — «Молитва за Елвіса»[ 40]
2022 — «Коти-біженці» (у співавторстві із Людмилою Тимошенко )
2022 — «Борщ. Рецепт виживання моєї прабабці»
2022 — «De Facto» (у співавторстві із Тамарою Труновою )
Вистави за п'єсами Марини Смілянець
Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля» [ 41]
Участь у фестивалях
Нагороди та визнання
Примітки
↑ а б в Вікторія КОТЕНОК (10 серпня 2021). Тістечка, які рятують життя: авантюрна комедія «Еклери на мільйон» у Київському театрі на Михайлівській (укр.) . Г-та «Україна молода» №081-082 . Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ а б в г д е ж и к л Вікторія КОТЕНОК (12 червня 2020). Марина Смілянець: П’єси — це накопичення особистих переживань, прожитих у вигаданих історіях (укр.) . Г-та «Україна молода» №050 . Процитовано 24 березня 2023 .
↑ а б в г д Олег ВЕРГЕЛІС (15 жовтня 2020). Доля Марини. Українська драматургиня написала п’єсу для Аль Пачіно, але не знає адреси голлівудського ідола (укр.) . Портал «Театрально-концертний Київ» . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 24 березня 2023 .
↑ Вікторія КОТЕНОК (2020). Сімейний театр Віталія Кіно (укр.) . Ж-л «Кіно-Театр» №2 . Процитовано 28 березня 2023 .
↑ «Пізній ранок шоу». Віталій Кіно та Марина Смілянець (укр.) . Суспільне Культура . 13 листопада 2021. Процитовано 4 квітня 2023 .
↑ Відеоподкаст «Триматися свого берега. Три роки. Трунова&Жирков». Частина 2 (укр.) . Театр на лівому березі . 28 січня 2022. Процитовано 8 квітня 2023 .
↑ Марина Смілянець на порталі «Дзеркала тижня»
↑ Марина Смілянець на порталі «Yabl»
↑ Переможці конкурсу «Гранд Коронація слова — 2015»
↑ а б в Едуард ОВЧАРЕНКО (5 серпня 2020). Про правила руху і справжню дружбу (укр.) . «I-UA» . Процитовано 24 березня 2023 .
↑ «НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР» . «Для дітей потрібно грати так само, як для дорослих, тільки ще краще» Костянтин Станіславський (укр.) . «Театраріум» . Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ Переможці тижня актуальної п'єси . Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 16 січня 2016 .
↑ Тиждень актуальної п'єси — День сьомий . teatre.ua . Архів оригіналу за 26.01.2022. [Архівовано 2019-10-22 у Wayback Machine .]
↑ а б в Ірина ГОЛІЗДРА (26 листопада 2021). Марина Смілянець: Круто, коли театри не бояться живих авторів (укр.) . «Kyiv Daily» . Процитовано 15 квітня 2023 .
↑ а б Сергій ВИННИЧЕНКО (15 серпня 2021). Віталій Кіно і Марина Смілянець про «Еклери на мільон» та новий сезон Театру на Михайлівській (укр.) . Портал «Театральна риболовля» . Процитовано 4 квітня 2023 .
↑ а б Марія КАТАЄВА (21 січня 2023). Позивний «Елвіс»: виставу про братів та війну представлять на київській сцені (укр.) . «Вечірній Київ» . Процитовано 31 березня 2023 .
↑ а б Закарпатський муздрамтеатр покаже прем’єру казки «Країна серйозних» (укр.) . «Закарпаття онлайн» . 5 грудня 2022. Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ Марія КАТАЄВА (11 червня 2015). Музи не мовчать (укр.) . Г-та «Хрещатик» . Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016 . [Архівовано 2016-01-31 у Wayback Machine .]
↑ а б в г Едуард ОВЧАРЕНКО (16 червня 2017). Марина СМІЛЯНЕЦЬ — Головне це любов і за неї треба боротися (укр.) . «I-UA» . Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018 .
↑ Жінка-УКРАЇНКА . ukrainka.org.ua (укр.) . Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018 .
↑ Міжнародний конкурс Коронація слова - 2018 . Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018 .
↑ Поліна ГОРЛАЧ (27 березня 2023). До Міжнародного дня театру оголосили лауреатів премії «Київської пекторалі» (укр.) . «Суспільне Культура» . Процитовано 4 квітня 2023 .
↑ а б Відбулась онлайн-прем’єра п’єси «Коти-біженці» українською мовою . «Латвійские общественные СМИ» . 11 липня 2022. Процитовано 7 квітня 2023 .
↑ а б в Едуард ОВЧАРЕНКО (29 квітня 2023). Таємниця Майстра (укр.) . «I-UA» . Процитовано 29 квітня 2023 .
↑ Марія КАТАЄВА (4 червня 2022). У столичному театрі актори презентують казку про котів-біженців . «Вечірній Київ» . Процитовано 7 квітня 2023 .
↑ Пьеса «Коты-беженцы» оживёт благодаря украинским актерам из стран Балтии (укр.) . «LRT.lt» . 8 липня 2022. Процитовано 8 липня 2022 .
↑ Національна спілка театральних діячів України. «Коти-біженці» Людмили Тимошенко та Марини Смілянець у Берліні! (15 грудня 2022 р.)
↑ Maryna Smilyanets, Lyudmyla Tymoshenko REFUGEE CATS. STATION — Lesung Werkstatt von und mit geflüchteten ukrainischen Kindern (нім.) . «ACUD-Theater» . 18 грудня 2022. Процитовано 18 липня 2022 .
↑ Любов БАЗІВ (25 грудня 2022). Тривога. Бомбосховище. Аншлаг. Театральні підсумки року . «Укрінформ» . Процитовано 7 квітня 2023 .
↑ Культурний фронт України — 2022: головні події, тенденції, висновки (PDF) . «Міністерство культури та інформаційної політики України» . 2023. Процитовано 7 квітня 2023 .
↑ «Котячі історії» зробили аншлаг у Миколаївському драмтеатрі (укр.) . «Миколаївська Правда» . 19 листопада 2023. Процитовано 20 листопада 2023 .
↑ «Майстер»-клас. Національний театр імені Лесі Українки активно розгорнув проєкт «Ми з України. Сценічні читання», що передбачає лабораторну форму сценічної роботи з українською драматургією . «Театрально-концертний Київ» . 23 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022 .
↑ Тетяна ТУРЕНКО (27 квітня 2023). Всесвітній день театру 2023 (укр.) . Радіо «Суспільне» (Кривий Ріг) . Процитовано 6 квітня 2023 .
↑ а б в г Ірина ГОЛІЗДРА, Ганна ЩОКАНЬ (2 січня 2023). Український театр за кордоном: вистави і проєкти, які створюють враження про Україну (укр.) . «Українська правда» . Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ а б Андрій ШАВРЕЙ (3 серпня 2022). «Не разделяю Украину и Европу». Киевский режиссер Лариса Семирозуменко ставит в Риге спектакль . «Новая газета. Балтия» . Процитовано 4 серпня 2022 .
↑ Марина Смілянець на порталі «Ukrainian Drama Translations»
↑ Актуальна драматургія «На часі»
↑ О.Є БОНДАРЕВА. Віртуальні форми оприлюднення та збереження сучасних драматургічних текстів в Україні: еволюція рецепції та презентаційного потенціалу (PDF) (укр.) . Процитовано 7 лютого 2023 .
↑ АВАНСЦЕНА ЄВРОДРАМА. Інформаційний збірник сучасної драматургії
↑ а б в г Ірина ГОЛІЗДРА (12 квітня 2023). «Молитва за Елвіса»: про війну, мрії та музику (укр.) . «Kyiv Daily» . Процитовано 15 квітня 2023 .
↑ Марина Смілянець на порталі «Театральна риболовля» . Процитовано 31 березня 2023 .
↑ Читання-нарис іронічної комедії Марини Смілянець «16+» . nakkkim.edu.ua . 18 листопада 2015. Архів оригіналу за 26 січня 2022. [Архівовано 2016-11-12 у Wayback Machine .]
↑ Виховна терапія від «Божої корівки» — Нові вистави Марини Смілянець . Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018 .
↑ Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (19 квітня 2018). Сімейні сцени і сімейні цінності (укр.) . Г-та «День» . Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018 .
↑ Фейки, маніпуляції і вміння аналізувати: режисер Жирков про прем'єру вистави за Шекспіром (укр.) . «Сьогодні.Вдень» на «Українському радіо» . 22 січня 2019. Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ Головне — не боятись мріяти . cultua.media . 8 вересня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017 .
↑ Люди Forbes. Онлайн вистава (укр.) . Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя . 21 травня 2020. Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ «Естроген»: у Тернопільському драмтеатрі запрошують на прем'єру комедійної вистави (укр.) . «Т1 Новини» . 16 листопада 2020. Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ Марія КАТАЄВА (11 вересня 2021). Болючу тему підіймає нова вистава київського театру «Золоті ворота» (укр.) . «Вечірній Київ» . Архів оригіналу за 20 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021 .
↑ Любов БАЗІВ (25 жовтня 2021). «ІН-ШІ». Чути, відчувати, співчувати. Театральна прем’єра (укр.) . «Укрінформ» . Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021 .
↑ Олеся КОТУБЕЙ (10 листопада 2021). Гімн ненародженим дітям і людським травмам: відгук на виставу «ІН-ШІ» у театрі «Золоті ворота» (укр.) . «Суспільне» . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021 .
↑ Андрій ШАВРЕЙ (3 серпня 2022). Сбор труппы в Национальном театре — вручение драгоценностей и встреча с украинской коллегой #kultura1kb . « LSM.LV» . Процитовано 4 серпня 2022 .
↑ Що станеться з миколаївським театром? Інтерв'ю з директором А. СВИСТУНОМ . «НІС-ТВ» . 4 серпня 2022. Процитовано 4 серпня 2022 .
↑ У миколаївському театрі провели «кототерапію» для дітей та дорослих (фоторепортаж) (укр.) . «Новини N» . 15 жовтня 2022. Процитовано 16 жовтня 2022 .
↑ «Котячі історії»: у миколаївському театрі презентували виставу для дітей та дорослих (укр.) . «Svidok info» . 16 жовтня 2022. Процитовано 25 жовтня 2022 .
↑ Драма про війну та сім’ю: у Чернівцях покажуть виставу «Молитва за Елвіса» режисера Івана Шморгунова (укр.) . «Шпальта» . 7 листопада 2022. Процитовано 8 листопада 2022 .
↑ Ірен АДЛЕР (5 грудня 2022). Без кохання нема життя: одеський Театр «На Чайній» поставив п`єсу українського драматурга (укр.) . «Думська» . Процитовано 18 квітня 2023 .
↑ Ірина ГОЛІЗДРА (24 березня 2023). Чи легко впізнати Цахеса у сучасному світі? (укр.) . «Kyiv Daily» . Процитовано 15 квітня 2023 .
↑ «МАЙСТЕР» (Марина Смілянець) Театр імені Лесі Українки. м.Київ Сценічні читання (укр.) . Ютуб-канал Олексія Рабіна . 22 травня 2022. Процитовано 4 квітня 2023 .
↑ Alexander WALTHER (7 травня 2023). STUTTGART/Schauspielhaus: CITY X – Fragmente eines Krieges“ als Audioführung (нім.) . «Online Merker» . Процитовано 9 травня 2023 .
↑ Олена КОНОВАЛОВА (26 червня 2023). Уся справа в борщу: у Хмельницькому презентують виставу на експериментальній сцені (укр.) . Суспільне Новини . Процитовано 28 червня 2023 .
↑ Любов БАЗІВ (28 липня 2023). Столична прем’єра: Коти і Кототерапія (укр.) . «Укрінформ» . Процитовано 12 серпня 2023 .
↑ Переможці «Коронації слова 2015»: дитячі номінації . Barabooka . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016 .
↑ Переможці конкурсу «Коронація слова — 2018» . Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018 .
↑ Смілянець, Захоженко та актори-захисники: кому вручили ювілейну «Київську пектораль» . Українська правда Життя. Процитовано 28 березня 2023 .
↑ У Києві оголосили лауреатів премії «Київська пектораль» . LIGA (укр.) . 28 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023 .
Посилання