Кінтаро (міфологія)

Кінтаро (яп. 金太郎, кінтаро:, «Золотий хлопчик») — японський легендарний герой.

З дитинства Кінтаро мав надлюдську силу. За легендою, його виховала Ямауба на горі Асігара^[en]. Подорослішавши, Кінтаро став вірним послідовником Мінамото Йосіміцу (також відомого як Райко) під новим ім'ям Саката Кінтокі (яп. 坂田 金時)^[1].

Прототипом Кінтаро вважають Сакату Кінтокі (яп. 坂田公時) — самурая, відомого героя Мінамото Йосіміцу^[2]. Він жив у 956—1012 роках у період Хейан і помер від хвороби, яка перебігала з гарячкою, під час походу проти піратів острова Кюсю. Вважається, що його поховано в святилищі Куріхара (яп. 栗柄神社). Життя і подвиги Сакати Кінтокі пізніше обросли міфами і легендами^[1].

Дослідниця японської міфології Норіко Т. Райдер припускає, що Кінтаро насправді звали Сімоцуке Кінтокі. Він був служителем (тонері) імператора Коное. В обов'язки тонері в період Хейан входила участь в обрядах, перегонах, стрільбі з лука та охорона імператорського палацу. Кінтокі згадували як одного з кращих танцюристів і співаків каґура^[3].

Існує кілька легенд про народження Кінтаро. За однією з них, він був сином Яегірі (яп. 八重桐), дочки багатія Сіман-тьо: дзя. Батьком Кінтаро був відомий самурай з Кіото^[4]. Незабаром після одруження з коханою він через наклеп удаваних друзів потрапив у немилість при дворі і його вислали зі столиці. Не минуло й двох місяців, як він помер, залишивши дружину саму. Жінка втекла, побоюючись помсти людей, які обмовили її чоловіка, і зникла в горах Асігара. У глухому лісі вона народила хлопчика й назвала його Кінтаро. А саму Яегірі стали називати Ямауба^[5].

З дитинства Кінтаро мав надзвичайну фізичну силу, «у вісім років вільно піднімав він кам'яну ступку». Він ходив по лісі з величезною сокирою за спиною, допомагаючи лісорубам валити дерева. Кінтаро знайшов друзів серед тварин і міг розуміти їхню мову. У численних легендах розповідається про пригоди Кінтаро: його битви з монстрами і демонами-оні, участь у сумо, боротьбу з величезним коропом^[6].

Подорослішавши, Кінтаро змінив своє ім'я на Саката Кінтокі. Одного разу в горах він зустрів самурая Мінамото Йосіміцу. Той був вражений величезною силою Кінтаро, і тому привіз його з собою в Кіото як особистого слугу^[7]. Кінтокі вивчав там бойові мистецтва і врешті-решт став главою сітенно (яп. 四天王, «Чотири небесних королі»). Ця назва відсилає до буддійського уявлення про чотирьох небесних королів^[8]. За легендою, сітенно за допомогою обману — снодійного, підмішаного в саке, — перемогли демона на ім'я Сютен Додзі (яп. 酒呑童子)^[9].

За іншою версією, Кінтаро зустрів Усуї Садаміцу, посланника Мінамото Райко, який переконав його служити в князя Саката. Саката дав Кінтаро нове ім'я — Саката Кінтокі^[10].

• 
  Лялька Кінтаро
• 
  Інший варіант ляльки Кінтаро
• 
  Кінтаро спостерігає за боєм мавпи і зайця. Цукіока Йосітосі, "Сто видів Місяця", 87.
• 
  Ямауба і Кінтаро. Кітаґава Утамаро.
• 
  Кінтаро судить бій Півня і Тенґу. Тотоя Хоккей
• 
  Кінтаро бореться з гігантським коропом. Утаґава Кунійосі.

Вперше Кінтокі з'являється в збірці «Коконтьомондзю^[ja]». Надалі він фігурував у легендах отоґі-дзосі, але тільки в період Едо Кінтаро став дуже популярним персонажем^[11].

Дитинство Кінтаро вперше описано в дзьорурі «Ґендзі-но-юраї» (яп. 源氏のゆらひ), де він постає в ролі самурая^[11]. Історія героя Кін із Кімпіра-дзьорурі (яп. «Кімпіра-дзьорурі», ja, 金平浄瑠璃), популярної в Едо в 1670-х роках, лягла в основу легенди про Кінтаро^[11].

Образ Кінтаро фігурує в постановках театру но^[12] і кабукі^[13], токівадзу^[14][15], нагаути^[16].

Крім цього, Кінтаро часто зображували відомі художники: Торії Кійонага, Цукіока Йосітосі, Утаґава Кунійосі, Кітаґава Утамаро, Кацусіка Хокусай.

Біля підніжжя гори Асіхара в районі Хаконе є святилище Кінтокі, присвячене Кінтаро. Неподалік від нього лежить гігантський валун, за легендою, розрубаний самим Кінтаро. Тут у День дітей проводиться фестиваль. Діти до 12 років можуть взяти участь у боях сумо і танцювальному заході^[17].

Інше пам'ятне місце — водоспад Юхі-но-такі^[ja]. Кажуть, саме тут купали новонародженого Кінтаро, а пізніше перед водами цього водоспаду Кінтаро змінив ім'я^[18].

Образ Кінтаро популярний у сучасній масовій культурі. Його найчастіше зображують із сокирою в червоному фартуху харакаге з ієрогліфом 金 («кін», перший ієрогліф в імені Кінтаро). Інший популярний сюжет — Кінтаро, який перемагає ведмедя або коропа.

Кінтаро-аме^[ja] — японські солодощі; льодяник із зображенням обличчя Кінтаро. Вважається, що подібні цукерки з'явилися вже в період Едо, але спочатку на них зображували окаме й фукусуке. В період Мейдзі їхнє місце зайняв Кінтаро. Нині льодяник також популярний. Крім Кінтаро на цукерках можна зустріти обличчя інших популярних персонажів, фрукти та квіти^[19].

На честь Кінтаро названо один з видів какігорі — удзікінтокі (яп. 宇治金時) з додаванням пасти з бобів адзукі, яку також називають «кінтокі». Це пов'язано з тим, що Кінтаро на гравюрах часто зображують із червоною шкірою^[20].

1. Reider, Noriko T. Seven Demon Stories from Medieval Japan. — University Press of Colorado, 2016. — С. 29-32. — 312 с. — ISBN 978-1-60732-489-8.
2. Казка про появу героя [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
3. Історія про Кінтаро, золотого хлопчика [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
4. Казка про героя на Вікісховищі(англ.)
5. Mitford, A. B. Tales of Old Japan 1893. — Kessinger Publishing, 2003. — P. 460. — ISBN 0766132625.