Кірик-Радомська Людмила Августинівна
Людми́ла Августи́нівна Кі́рик-Радо́мська (нар. 12 червня 1948, с. Вовча Гора Хмельницького району — пом. 28 квітня 2005, м. Тернопіль) — український лікар, поетка. Дружина В. Кірика. Член Національної спілки письменників України (2003). ЖиттєписНародилася в родині службовців. У 1966 році закінчила із золотою медаллю Чорноострівську середню школу [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.], пізніше Тернопільський медичний інститут (нині ТДМУ), після закінчення якого залишилася працювати в медичних закладах Тернополя (1-й і 2-й міських лікарнях). Під час роботи в 1975 році важко захворіла і в 1980 році вийшла на пенсію по інвалідності. Десять років була прикута до ліжка. Похована в Тернополі на Микулинецькому цвинтарі.[1] У 2008 році в день 60-річчя письменниці в смт Чорний Острів урочисто відкрито пам'ятну дошку, яка встановлена на приміщенні колишньої Чорноострівської СШ, а нині Хмельницької центральної районної бібліотеки [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].[2] Міні-музейЗа сприянням сім'ї Радомських у приміщені Хмельницької центральної районної бібліотеки 2008 року відкрито міні-музей Людмили Кірик-Радомської.[3] ТворчістьВірші писала ще в шкільні і студентські роки, але серйозно зайнялась поезією, як захворіла. Була членом обласного літературного об'єднання «Сонячні кларнети» при обласній організації НСПУ, друкувалася в обласних газетах «Ровесник» «Вільне життя» «Русалка Дністрова», «Селянська доля», «Свобода», журналах «Тернопіль», і «Радянська жінка». На її становлення як поетеси мав великий вплив Борис Демків. [4] Творчий доробокЗа період з 1991 по 2001 рік вийшли з друку 6 книжок:
Поезії поетеси покладені на музику тернопільським гуртом «Світозари» («Мамина криниця [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.]», «Скрипка», «Вишиванка»), композитором Анатолієм Горчинським («Молодість»)[5]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia