Кірпа Георгій Миколайович

Георгій Миколайович Кірпа
Міністр транспорту та зв'язку України
24 липня 2004 — 27 грудня 2004
Наступник	Євген Червоненко
Народився	20 липня 1946(1946-07-20) с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР,  СРСР
Помер	27 грудня 2004(2004-12-27) (58 років) Київ,  Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	УкрДУЗТ
Політична партія	«Відродження»
У шлюбі з	Жанна Ігорівна
Діти	Віталій (1972) Інна (1974)
Рідня	Кам'янець-Подільська
Нагороди
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Гео́ргій Микола́йович Кірпа (20 липня 1946, с. Клубівка, Ізяславський район Хмельницької області — 27 грудня 2004, Київ, Україна) — український політичний та державний діяч, інженер-транспортник.

Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004). Почесний громадянин Ковеля (2001), Роздільної, Харкова та Чопа^[1]. Герой України (2002).

Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (тепер Український державний університет залізничного транспорту, 1970).

Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).

Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).

Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).

Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).

Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп.

Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп.

Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп.

Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.

Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.

Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.

Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.

Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.

Від серпня 2001 — генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004).

Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 у списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.

Академік Транспортної академії України (1997).

Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).

З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:

• будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський
• будівництво автомагістралі Київ-Одеса.
• реконструкція Дарницького вокзалу та станції Караваєві Дачі,
• будівництво нового мосту через р. Дніпро.
• почали курсувати пришвидшені поїзди між Києвом та Харковом і Києвом та Дніпропетровськом.

Загинув у Києві, в історичному мікрорайоні Бортничі, від вогнепального поранення в голову наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство^[2][3].

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 квітня 2002) — за визначні заслуги перед Україною у розвитку залізничного транспорту, забезпечення ефективного функціонування транспортної системи держави^[4]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (3 червня 1999) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку залізничного транспорту^[5]
• Орден «За заслуги» III ст. (21 квітня 1998) — за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм^[6]
• Заслужений працівник транспорту України (2 серпня 1995) — за значний особистий внесок у підвищення ефективності використання залізничного транспорту, впровадження передових методів перевезень вантажів і пасажирів, високу професійну майстерність^[7]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку, створення, освоєння виробництва та впровадження вітчизняного восьмиосьового електровоза постійного струму типу ДЕ1 (у складі колективу)^[8]
• Державна премія України в галузі архітектури 2003 року — за реконструкцію комплексу станції Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці (у складі колективу)^[9]
• Орден Дружби народів (СРСР, 1985).
• Знак «Почесному залізничнику» (1984).
• Орден Святого князя Володимира Великого (1998).
• Медаль «За ефективне управління» (1999, Міжнародна кадрова академія).
• «Найпопулярніша особа Львівщини — Галицький лицар 1999» в номінації «Меценат».
• Персональна нагорода в номінації «За проявлення волі лідера у зміцненні позицій свого підприємства» «Ертслайкер-2000» (Ін-т банкірів у Лондоні).
• Орден Нестора Літописця (2000).
• Ювілейний орден «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
• Ювілейна медаль «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).
• Звання «Почесний громадянин міста Роздільна» (30.10.2003)^[10].
• Почесна відзнака Міністерства транспорту і морського господарства Республіки Польща.
• 2009 — визнаний найвидатнішим залізничником України за 148 років існування залізничного транспорту в Україні.

На честь Георгія Кірпи названі:

• площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді.
• площа перед залізничним вокзалом у місті Шепетівка.
• з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород^[11].
• депутати Київради ухвалили рішення перейменувати Петрозаводську вулицю в Солом'янському районі Києва на вулицю Георгія Кірпи.
• станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі^[12].

У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на Привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Георгія Кірпу.

25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Єжи Ґедройця, 5)^[13].

7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.

20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.

20 липня 2010 в селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи, відкрито музей його імені^[14][15][16].

За часів міністерства Кірпи у м. Ужгороді проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині в залі очікування будівлі вокзалу є меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. У центрі експозиції — погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, серед нагород — оригінальна золота зірка. Також встановлена меморіальна дошка на будівлі Ужгородського вокзалу.

Встановлено меморіальну дошку на будівлі Рівненської дирекції залізничних перевезень (вулиця 16 липня №17)

Меморіальна дошка на будівлі Управління Львівської залізниці.

19 лютого 2016 року в місті Роздільна вулицю Димитрова перейменували на вулицю Георгія Кірпи^[17].

• 
  Особисті речі Кірпи в залі залізничного вокзалу м. Ужгорода
• 
  Меморіальна дошка в Києві
• 
  Бюст Георгія Кірпи у залі залізничного вокзалу м. Ужгорода
• 
  Меморіальна дошка на будівлі Ужгородського вокзалу
• 
  Кірпа Георгій Миколайович, меморіальна дошка на будівлі Управління Львівської залізниці

Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.

• Дружина Жанна Ігорівна (нар. 1947) — провідний спеціаліст залізного транспорту;
• син Віталій (нар. 1972) — інженер шляхів сполучень;
• дочка Інна (нар. 1974) — хірург.

• Імені Георгія Кірпи
• Георгій Кірпа (електропотяг)

• Георгій Кірпа [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.] Документальний фільм про Героя України Георгія Кірпу Golden Gate Production Studio
• Урядовий некролог [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Кірпа Георгій Миколайович на сайті «Великі Українці»
• Довідник «Хто є хто в Україні»
• Эпидемия имени Кирпы и Верховной Рады [Архівовано 21 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• КРУ звинувачує Укрзалізницю [Архівовано 29 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Кирпа до сих пор в больнице после избиения Януковичем [Архівовано 16 січня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Залізний керівник Львівської залізниці Георгій Кірпа [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]