Український державний університет залізничного транспорту — державний заклад вищої освіти IV рівня акредитації, підпорядкований Міністерству освіти і науки України та розташований у Харкові.
Історія
Історія Українського державного університету залізничного транспорту (УкрДУЗТ) розпочинається 12 червня 1930 року, коли постановою Ради Народних Комісарів УРСР № 19/672 для покриття гострої потреби у фахівцях стрімко зростаючої залізничної галузі було створено Харківський експлуатаційно-тяговий інститут залізничного транспорту (ХЕТІЗТ). З 1 вересня1930 року тут розпочали навчання 432 студенти, а також запрацювала аспірантура.
На початку 1930-х років інститут розбудовував матеріально-технічну базу, увібравши до свого складу Вищі технічні курси Наркомату шляхів сполучення. У 1932 році переїхав до будівлі Управління Північно-Донецької залізниці (нині один із навчальних корпусів) і змінив назву на «Харківський експлуатаційно-механічний інститут інженерів залізничного транспорту», а восени 1933 року — на «Харківський інститут інженерів залізничного транспорту» (ХІІТ). Кількість студентів швидко зростала: якщо у 1933 році їх було 1564, то в 1934/1935 навчальному році — 2144. Важливою подією стало приєднання влітку 1934 року Київського залізничного інституту разом із факультетом експлуатації шляхів сполучення, започаткованим іще 1918 році у Києві. Тоді ж в ХІІТі офіційно розпочав роботу інженерно-економічний факультет (нині — економічний), існували механічний факультет, вечірнє відділення та філіал у Києві. У 1930-х роках у ХІІТі стали готувати не лише інженерів-механіків і фахівців з експлуатації рухомого складу, а й будівельників, електриків, економістів. Розвивалися лабораторії з фізики, хімії, теплотехніки, створювалися навчальні майстерні, зростала кількість викладачів із науковими ступенями й званнями.
Восени 1941 року ХІІТ було евакуйовано до Ташкента (Узбекистан), куди перевезли майно, обладнання, бібліотеку та архів. Паралельно з навчальними заняттями студентів і викладачів залучали до будівництва каналів, заводів і залізниць, а також до збирання бавовни. Понад сто працівників і студентів вирушили на фронт, 15 із них загинули. Після встановлення радянського контролю в Харкові інститут повернувся до свого міста; вже у грудні 1944 року відновилися заняття. У 1946/1947 навчальному році діяло чотири факультети: механічний, руху (експлуатаційний), інженерно-економічний і будівельний; кількість студентів сягнула 1400. У 1947 році ХІІТ досяг довоєнних показників випуску фахівців. У 1953/1954 навчальному році з’явився новий навчальний корпус площею 5300 м², було облаштовано дванадцять лабораторій і 23 кабінети.
У 1960 році заснували факультет «Автоматика, телемеханіка та зв’язок» (АТЗ), нині відомий як факультет «Інформаційно-керуючі системи та технології» (ІКСТ). У 1960-х роках в інституті сформувався висококваліфікований науково-педагогічний колектив: майже половина викладачів мала вчені ступені й звання, на 17 із 28 профільних кафедр працювали професори, доктори наук. Було видано десятки монографій, розроблено підручники й посібники для транспортних вищих навчальних закладів. У 1970–1980-ті роки ХІІТ перетворився на один із найбільших транспортних закладів вищої освіти, де діяли вісім факультетів (механічний, експлуатаційний, будівельний, АТЗ, інженерно-економічний, вечірній, заочний і факультет підвищення кваліфікації) та 37 кафедр. Кількість студентів сягнула 9000, щороку дипломи отримували близько 1400 молодих спеціалістів. У цей період розвивалася співпраця з Південною залізницею та промисловими підприємствами Харківщини: укладалися угоди про науково-технічне співробітництво, відкривалися філії кафедр на виробництві.
У 1993 році ХІІТ отримав IV рівень акредитації та статус Харківської державної академії залізничного транспорту (ХарДАЗТ).
У 1996 році створено Навчально-науковий інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, (нині — Навчально-науковий центр освіти дорослих, ННЦОД) для організації післядипломної освіти і підвищення кваліфікації.
Згідно з наказом Міністерства транспорту України № 364 від 28 травня2001 року ХарДАЗТ перейменовано в Українську державну академію залізничного транспорту (УкрДАЗТ).
У 2005–2007 роках сформовано Центр навчально-практичної підготовки (ЦПП), який згодом розширив діяльність, опікуючись також працевлаштуванням студентів і випускників; у 2020 році його реорганізували в Центр навчально-практичної підготовки, професійної та дуальної освіти (ЦНПП). Лиманська заочна філія університету є правонаступником Краснолиманського навчально-консультаційного пункту, створеного в 1965 році.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1049-р від 30 жовтня2014 року УкрДАЗТ реорганізовано в Український державний університет залізничного транспорту.
Структура
Університет має у своєму складі 5 факультетів та навчально-науковий центр з денним та заочним навчанням, 30 кафедр, у тому числі 22 випускаючих, які мають філії на підприємствах, заочну філію у м. ЛиманДонецької області та підпорядкований на правах відокремленого структурного підрозділу ДВНЗ «Донецький інститут залізничного транспорту» (наразі позбавлений ліцензії на освітню діяльність у зв'язку з тимчасовою окупацією території ОРДЛО незаконними збройними формуваннями).
Факультети
Будівельний факультет
Кафедра «Будівельні матеріали, конструкції та споруди» (БМКС)
Кафедра «Будівельна механіка та гідравліка» (БМГ)
Кафедра «Машинобудування та технічний сервіс машин» (МТСМ)
Кафедра «Вишукувань та проєктування шляхів сполучення, геодезії та землеустрою» (ВПГЗ)
Кафедра «Залізнична колія і транспортні споруди» (ЗКТС)
Факультет «Інформаційно-керуючі системи та технології» (ІКСТ)
Кафедра «Автоматика та комп’ютерне телекерування рухом поїздів» (АТ)
Кафедра «Інформаційні технології» (ІТ)
Кафедра «Обчислювальна техніка та системи управління» (ОТ та СУ)
Кафедра «Спеціалізовані комп’ютерні системи» (СКС)
Кафедра «Транспортний зв’язок» (ТЗ)
Механіко-енергетичний факультет
Кафедра «Інженерія вагонів та якість продукції» (ІВ)
Кафедра «Експлуатація та ремонт рухомого складу» (ЕРРС)
Кафедра «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» (ЕТЕМ)
Кафедра «Механіка і проєктування машин» (М і ПМ)
Кафедра «Теплотехніка, теплові двигуни та енергетичний менеджмент» (ТТДЕМ)
Факультет «Управління процесами перевезень» (УПП)
Кафедра «Залізничні станції та вузли» (ЗСВ)
Кафедра «Вища математика та фізика»
Кафедра «Охорона праці та навколишнього середовища»
Кафедра «Транспортні системи та логістика» (ТСЛ)
Кафедра «Управління вантажною і комерційною роботою» (УВКР)
Кафедра «Управління експлуатаційною роботою» (УЕР)
Економічний факультет
Кафедра «Економіка та управління виробничим і комерційним бізнесом» (ЕУВКБ)
Кафедра «Маркетинг, комерційна діяльність та економічна теорія» (МКЕТ)
Кафедра «Менеджмент, публічне управління та HR-технології»
Кафедра «Фінанси, облік і аудит»
Центри
Навчально-науковий центр гуманітарної освіти (ННЦГО)
Кафедра «Іноземні мови»
Кафедра «Історія та мовознавство»
Кафедра «Фізичного виховання та спорту» (ФВС)
Кафедра «Філософія та соціологія»
Кафедра «Правове забезпечення та адміністрування транспортної діяльності»
Навчально-науковий центр освіти дорослих (ННЦОД)
Навчально-науковий центр спеціального навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів (ННЦНВ)
Центр навчально-практичної підготовки, професійної та дуальної освіти (ЦНПП)
Навчально-науковий центр міжнародного співробітництва та освіти
Богдан Вадим Миколайович — перший заступник голови Відділення економіки і управління Української академії наук (2008—2016), доктор економічних наук, академік Української академії наук.
Бойник Анатолій Борисович — вчений та педагог у галузі автоматизованих систем керування на залізничному транспорті, завідувач кафедри «Автоматика та комп'ютерне телелекерування рухом поїздів» УкрДУЗТ, доктор технічних наук, професор.
Щербина Борис Євдокимович — радянський державний і партійний діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР, Герой Соц.Праці.
Спеціалізовані Вчені ради по захисту дисертацій
В університеті працюють чотири спеціалізовані вчені ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій:
Д64.820.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій за спеціальністю 05.12.02 — телекомунікаційні системи та мережі;
Д64.820.02 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій за спеціальностями: 05.23.01 — будівельні конструкції, будівлі та споруди; 05.23.05 — будівельні матеріали та вироби;
Д64.820.04 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій за спеціальностями: 05.22.01 — транспортні системи; 05.22.07 — рухомий склад залізниць та тяга поїздів; 05.22.20 — експлуатація та ремонт засобів транспорту.
Д64.820.05 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій за спеціальностями: 08.00.03 — економіка та управління національним господарством (економіка залізничного та автомобільного транспорту); 08.00.04 — економіка та управління підприємствами (економіка залізничного та автомобільного транспорту)[2].
Бібліотека
Науково-технічна бібліотека УкрДУЗТ здійснює обслуговування через 7 абонементів, 3 читальних зали та медіатеку. Бібліотечний фонд — всього 895000 прим., у тому числі книг — 420404, періодичних видань — 20769, авторефератів і дисертацій — 3280, спец. видів — 3111, CD-R — 96, маг. касет — 53. Є обмінний фонд — 4631 прим[3].
В УкрДУЗТ є репозитарій академічних текстів, створений для накопичення, систематизації та зберігання інтелектуальних продуктів університетської спільноти на основі вільного програмного забезпечення DSpace[4].
Навчально-матеріальна база
20 лютого2017 року в залізничному університеті[5] відкрили аудиторію імені Героя України Владислава Зубенко. Аудиторія 1.415 з новим комп'ютерно-медійним обладнанням призначена для навчання студентів факультету Управління процесами перевезень, який у 2014-му з червоним дипломом закінчив Владислав.
Український державний університет залізничного транспорту. Імена славних сучасників / Керівн. проек. Р. В. Тимченко; редакт. А. Гаврилюк, А. В'яла; інф. забеспеч. Г. Одобеску, Т. Шевченко, О. Чортопалов; фотогр. Р. Тимченко; дополіграф. підготов. В. Стежка. — Редколег. С.В. Панченко (голова), С. І. Приходько, А. О. Каграманян (заступники голови), О. В. Устенко, К. Е. Колесник (та ін.). — К. : «Логос Київ», видавн. центр «Логос Україна», 2016. — 304 с. — ISBN 978-966-97440-6-7.
↑Історія Української державної академії залізничного транспорту XIIT- УкрДАЗТ (1930—2005): Становлення. Сучасність. Майбутнє. Традиції. — К. : Транспорт України, 2005. — ISBN 966-7098-33-8
