Лабунський повіт

	Лабунський повіт
Губернія	Волинське намісництво
Центр	Лабунь
Створений	5 (16) липня 1795
Скасований	29 серпня (9 вересня) 1797

Лабунський повіт (рос. дореф. Лабуньскій уѣздъ^[1]), або Лабунський округ (рос. дореф. Лабунскій округъ^[2]) — повіт Волинського намісництва Російської імперії у 1795—1797 роках. Центром повіту було місто Лабунь.

Історія

1 (12) травня 1795 року на землях Речі Посполитої, анексованих у 1793 і 1795 роках Російською імперією і включених до Брацлавської та Заславської губерній і Кам'янецької області, створені Волинська, Брацлавська і Подільська губернії^[3], які в наступних офіційних документах часто також називали намісництвами^[2].

5 (16) липня 1795 затверджений поділ Волинської губернії (намісництва) на 13 округів, одним з яких став Лабунський округ (повіт)^[2]. 22 січня (2 лютого) 1796 року імператорським указом були затверджені герби повітових міст новостворених губерній, серед яких і герб Лабуні — центру Лабунського повіту^[4].

Серед поселень повіту були: Лабунь, Полонне, Миропіль, Коростки, Любар, Остропіль, Рогізна, Пасічна, Гриців, Онишківці, Корпилівка, Роговичі, Жолудки, Баранівка, Табори, Марківка та інші^[5]. Повіт межував з Заславським (на заході), Новоград-Волинським (на півночі), Чуднівським (на сході) повітами та з Подільським і Брацлавським намісництвами на півдні^[5].

Указом від 12 (23) грудня 1796 року російський імператор Павло I затвердив новий поділ країни на губернії, однією з яких була Волинська губернія^[6]. Указом від 29 серпня (9 вересня) 1797 року затверджено нові межі Волинської губернії, за якими через те, що населення повіту становило менш як 40 тис. осіб, Лабунський повіт і місто Лабунь стали заштатними й задля зручності включені до сусіднього Житомирського повіту^[1]^[7].