Ковельський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії , Української Держави , Польщі і СРСР . Повітовий центр — місто Ковель .
Царські часи
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва , з 1796 — у складі Волинської губернії .
Повіт знаходився в північно-західній частині губернії. Межував з Володимир-Волинським повітом на заході та півдні , з Луцьким повітом на сході та півдні і Гродненською губернією на півночі . Площа повіту становила 6 459,1 верст² або 672 823 десятин (7 350 км² ).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 211 493 чоловік. З них 78,5 % — українці , 11,93 % — євреї , 4,59 % — поляки , 0,91 % — німці , 3,52 % — росіяни , 0,28 % — білоруси [ 1] .
Повіт поділявся на 23 волості (з кінця ХІХ ст. — на 18). Містечок було 13, сільських поселень — 329. Місто було одне — повітовий центр, власної волості не мало.
місту Ковель були підпорядковані передмістя Піски, за пам'ятником та за лінією залізниці, селом Юридика-Ковельська.
Період Української держави
Польські часи
Ковельський повіт
Один із 11 повітів Волинського воєводства другої Речі Посполитої .
12 грудня 1920 року з повіту вилучені гміни: Хоцішув , Лєлікув , Вєлька Ґлуша , Сошично , Боровно і Камєнь Коширскі (з них утворено Каширський повіт [ 3] ) та долучено гміни Кримно і Нови Двур з Володимирського повіту [ 4] . У складі повіту було 1 місто, 15 містечок і 563 сільські поселення, з них 9 знищених і незаселених[ 5] . 19 лютого 1921 року включений до новоутвореного Волинського воєводства[ 6] .
1 квітня 1932 року села Гулевичі , Ситовичі , Озерне , Рудка Ситовицька і Дубники передані з ґміни Маневичі до ґміни Повурськ [ 7] .
Адміністративний поділ
Міські ґміни:
м. Ковель
містечко Маціїв — до 1926. Статус понижено до містечка сільської ґміни
містечко Ратне
Сільські ґміни:
Ґміна Вєліцк
Ґміна Голоби
Ґміна Гурникі — центр у містечку Ратне, що не входить до складу ґміни
Ґміна Датинь
Ґміна Заблоцє
Ґміна Кримно
Ґміна Купічув
Ґміна Любітув
Ґміна Манєвіче — до 24.03.1930 називалась Ґрудек та мала центр у містечку Городок[ 8]
Ґміна Мацєюв
Ґміна Нєсухоєже
Ґміна Повурск
Ґміна Сєдліще
Ґміна Стари Кошари
Ґміна Тужиск
Радянський період
27 листопада 1939 року включений до новоутвореної Волинської області [ 9] . 17 січня 1940 року повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Голобський , Заболоттівський, Ковельський , Маневицький , Мацеївський (з 7.09.1946 — Луківський), Ратнівський , Седлищенський і Турійський райони .
17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з утворенням восьми районів — кожен із таких ґмін:
Примітки
↑ Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії . Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 17 квітня 2009 .
↑ Памятная книжка Волынской губернии на 1915 год
↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 42
↑ Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 44
↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. Архів оригіналу за 5 Січня 2017. Процитовано 6 Січня 2017 .
↑ Ustawa z dnia 4 lutego 1921 r. o unormowaniu stanu prawno-politycznego na ziemiach, przyłączonych do obszaru Rzeczypospolitej na podstawie umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie podpisanej w Rydze dnia 12 października 1920 r. [Архівовано 6 Лютого 2016 у Wayback Machine .] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lutego 1932 r. o zmianie granic gmin wiejskich Powursk i Maniewicze w powiecie kowelskim, województwie wołyńskiem // Dziennik Ustaw. — 1932. — nr 17. — S. 250. — poz. 107. (пол.)
↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki z 1930 r. Nr 6, poz. 47 . Архів оригіналу за 5 Січня 2018.
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . Архів оригіналу за 26 Листопада 2016. Процитовано 15 Лютого 2017 .
Джерела
Посилання
Округи (1923—1925) Повіти (1921—1923) Повіти (1797—1921) Повіти (1795—1797)
Адміністративний центр:
Луцьк
Центр Міста та містечка Волості Основні поселення (від 900 мешканців на 1885 рік) Курсивом виділено волості, ліквідовані наприкінці ХІХ ст.