Медальєр Феліче Антоніо Казоні. Медаль на честь майстрині Лавінії Фонтана, 1611 рік.
Лавінія — донька художника Просперо Фонтана, народилась в місті Болонья. Значні мистецькі традиції міста і фах батька вплинули на вибір доньки, що теж зацікавилась малюванням. Захоплення живописом, що вважався досить престижним в колах тогочасного італійського суспільства, був настільки значним, що молода художниця наполегливо опанувала фах і стала популярною портретисткою в Болоньї. Живопис настільки цікавив майстриню, що нареченому, котрий зажадав узяти з нею шлюб, виставили умову — Лавінія продовжуватиме практику художника і в шлюбі. Чоловік (Джованні Паоло Чаппі) погодився і вже тоді, в добу значної підкореності жінок чоловічому шовінізму, узяв на себе частку домашніх справ.
В молоді роки майстриня створювала не тільки портрети, а й біблійні композиції, серед яких — «Поклоніння волхвів», «Христос і янголи з символами христових страстей», «Успіння Пресвятої Богородиці», «Христос садівник. Не торкайся мене.» Сучасники схвально сприйняли також релігійну композицію «Побиття камінням Святого Себастьяна», але на початку XIX століття релігійний образ був втрачений унаслідок пожежі.
Слава болонської майстрині дійшла і до папського Риму, адміністративно тісно пов'язаного з містом Болонья. Папа римський Григорій XIII запросив художницю разом з родиною на працю у Рим. Художня манера майстрині, делікатна, з точним відтвореням деталей одягу, мережива, ювелірних прикрас — прийшлася до душі римським аристократичним родинам. Серед створених портретів — і портрет світського і духовного володаря Риму папи Григорія XIII.
Художниця народила в шлюбі одинадцять дітей, восьмеро з яких померли в дитинстві. Виснажена постами й пологами жінка відчувала втому та іпохондрію. Наприкінці життя її охопив жах і вона умовила чоловіка покинути світське життя, обидва пішли у монастир. В серпні 1614 року в монастирі вона і померла.
Творчий спадок
До XX століття дійшло понад сто картин майстрині, але тільки на тридцяти двох знайдений підпис художниці. Вона виборола популярність і в Римі, а наближеність до двору папи римського сприяла її обранню в римську Академію Святого Луки.
Лавінія Фонтана одна з небагатьох жінок-художниць, на честь яких створено медаль ще за життя майстрині (медальєр — Феліче Антоніо Казоні, 1611 рік).
Ulrike Müller Hofstede: Lavinia Fontana (1552—1614). In: Dirk Heoges (Hrsg.): Frauen in der italienischen Renaissance. Lang, Frankfurt a. Main 1999, ISBN 3-631-34525-9, S. 163—177
Caroline P. Murphy: Lavinia Fontana. A Painter and Her Patrons in Sixteenth-Century Bologna, Yale University Press, New Haven 2003. ISBN 0-300-09913-4
Whitney Chadwick: Women, Art, and Society. Thames and Hudson, London, 1990
Alberto Macchi, Carlo Dolci e il Cristo Ecce Homo, prefazione di Maurizio Marini, Colosseo Editore, Roma 2006 (Note)
