Семен Андрійович Ландесман (1860(1860), Одеса — після 1917 р.) — українськийархітектор, будував в Одесі. Один з міських архітекторів Одеси відомий рядом проєктів громадських споруд.
Біографія
Будинок Вейнштейна, у якому тривалий час мешкав С. А. Ландесман
Закінчив Одеське реальне училище в 1880 році. У 1886 році закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів. У 1880 році служив у російській армії, після чого отримав посаду понадштатного техніка Техніко-будівельного відділення Міської управи.
У 1890 році призначений на посаду архітектора по нагляду за міськими будівлями і з того часу згадується у адресних-календарях. З часу отримання даної посади архітектор мешкав у Будинку Вейнштейна на Князівській вул., 2[1].
У 1892 році навпроти спорудили будинок ОВІРТТ, членом архітектурного відділу якого був С. А. Ландесман. У 1901—1902 роках по його проєкту поряд було з будинком товариства було споруджено школу будівельників ОВІРТТ.
У межах 1905—1906 років Ландесман переїхав до будинку А. Д. Перкеля на вул. Пастера, 19[2], у даному будинку він мешкав і у 1913 році[3], а можливо і до Жовтневої революції.
С. А. Ландесман не займався великими приватними замовленнями у сфері житлового будвництва, на початку XX ст. він здійснює нагляд за різними незначними переробками і спорудами. Проте активно займається спорудженням будівель на замовлення міста, а також приватних громадьких будівель, таких як Бесарабсько-Таврійський банк, театр Сибирякова, лазня Ісаковича.
Архітектор переважно будував у стилі неоренесансу, часто використовував аркові вікна та рясне скульптурне оздоблення, яке у цілому було у помірній кількості. У проєкті надбудови будинку єврейського товариства Ландесман пробує себе у стилі модерн, однак подальші будівлі були споруджені у стилі історизму І лише як апогей творчості у стилі зрілого неокласицизму на центральній вулиці міста було споруджено п'ятиповерховий будинок Я. О. Новікова, будівництво якого висвітлювала тогочасна преса. Також займався спорудженням будівель виконаних по проєктам інших осіб.
У 1910 році С. А. Ландесман вийшов у відставку і зайнявся суто приватною практикою, у 1918 році залишив Російську імперію.
Проєкти
Житлові споруди
2-поверховий з мансардою будинок Калягіна, 1890 р., Південна вул. / пров. Академіка Ясиновського, 12[4];
2-поверховий з мансардою будинок Шокіна, 1890 р., Ніжинська вул., 41[4] (не зберігся);
3-поверховий з підвалом будинок Кауфмана, 1890 р., Базарна вул., 34[4] (не зберігся);
Будинок (3-поверхи) і флігель єврейського сирітського будинку, 1891 р., пров. Нечипурнка, 13[4][5];
2-поверховий з флігелем будинок Горбаря, 1891 р., Манежна вул., 2 / Ольгіївський узв., 2[4];
2-поверховий з флігелем будинок Гонополя й Кривоноса, 1891 р., Середня вул., 65[4] (не зберігся);
2-поверховий з підвалом будинок і флігель Ганеліна, 1891 р., вул. Богдана Хмельницького, 40[4] (не зберігся);
Реконструкція будинку Неймана для лікарні, 1891 р., вул. Буніна, 26 / Катеринінська вул., 26[5];
Реконструкція будинку С. Антоніні, 1892 р., вул. Юрія Олеші, 11[5]. Пам'ятка архітектури № 911-Од[6];
Будинок Кайглухіс, 1892 р., Князівська вул., 4 / вул. Новосельського, 7[5]. Пам'ятка архітектури № 347-Од[6];
Будинок Ф. Айзнеман, 1892 р., Єврейська вул., 38[5] (не зберігся);
Будинок управляючого станцією міського водогона «Одеса-Чумка», 1899 р., Водопровідна вул., 15. Щойно виявлена пам'ятка архітектури[6];
Будинок Зоншейна (спільно з А. Б. Мінкусом), 1899–1900 рр., вул. Новосельського, 91 / Тираспольська вул., 8[5]. Пам'ятка архітектури № 839-Од[6];
Споруда для Шполянського, 1901 р., Рішельєвська вул., 55[5];
Реконструкція і надбудова третього поверху будинку єврейського товариства, поч. XX ст.[7]. Пам'ятка архітектури № 747-Од[6];
Житловий будинок Південно-західної залізниці, 1902–1903 рр., Приморська вул., 2[5]. Пам'ятка архітектури № 677/1-Од[6];
Житловий будинок Південно-західної залізниці, 1907 рр., Приморська вул., 4[5]. Пам'ятка архітектури № 677/2-Од[6];
Нагляд за спорудження будинку Боскі (проєкт: П. Л. Славкін), 1912 р., Мала Арнаутська вул., 43 / Гімназична вул., 16[5]. Пам'ятка архітектури № 463-Од[6];
Будинок Я. О. Новикова, проєкт 1911 р.[8], будівництво: 1912–1913 рр., Дерибасівська вул., 12[6]. Пам'ятка архітектури № 1-Од[6];
Громадські споруди
землеробська ферма для вихованців єврейського сирітського будинку, Латівка[4];
15 народних 2- і 3-класних училищ восьми різних типів[4];
Майстерня і лікарня при Міському сирітському будинку, пров. Матросова, 1/3[4];
Дві муровані крамниці на Товкущому базарі, Прохорівський сквер[4];
Участь у плануванні міського парку (нині ім. Т. Г. Шевченка) (а також у різні роки: арх. Бернардацці О. Й., Безчастнов М. Ф., садівник Орліков Н. В., арх. Гольденберг Я. С., Баумштейн Е. С.), ІІ-а пол. ХІХ ст., Маразліївська вул. Щойно виявлена пам'ятка[6];
Нагляд за спорудженням мосту Коцебу вздовж вул. Буніна через Карантинну балку (проєкт: інж. Є. Гарріс), 1889–1890 pp.[4]. Пам'ятка архітектури № 111-Од[6];
Комплекс споруд міського водогону (спільно з Л. Л. Влодеком), 1880-і — 1890-і рр., Водопровідна вул., 15. Щойно виявлена пам'ятка архітектури[6];
Молитовний будинок євреїв меблевого цеху, 1890 р., М'ясоєдовська вул., 15[5];
Лікарня Одеського товариства покровительства тварин, 1891 р., вул. Петра Кутузакія, 21[5];
Міське початкове училище № 36, 1891 р. (надбудовано Е. Я. Меснером у 1890 р.[9]), Старопортофранківська вул., 40. Пам'ятка архітектури № 828-Од[6];
Нагляд за спорудженням Церкви Григорія Богослова для міських училищ (проєкт Л. Ф. Прокоповича), 1895–1896 pp., Старопортофранківська вул., 18[4]. Пам'ятка архітектури № 817-Од[6];
Притулок для сестер Червоного Хреста (імовірно амбулаторія), 1896–1898 pp., Італійський бульв., 7 / Маріїнська вул., 2[4]. Пам'ятка архітектури № 48-Од[6];
Лікарня фабрично-заводських робочих Червоного хреста, кін. 1890-х рр., Люстдорфська дор., 1[5]. Щойно виявлена пам'ятка архітектури[6];
Бесарабсько-Таврійський банк, 1900 р., вул. Пастера, 25[4]. Пам'ятка архітектури № 56-Од[6];
Притулок для немічних працівників друку, 1901 р., Фонтанська дорога (на 3-ї станції парового трамваю на Великий Фонтан) (не зберігся)[4];
Будинок Одеського відділення Імператорського Російського музичного товариства, 1900–1901 pp., вул. Новосельського, 63[4];
Гідропатичний заклад доктора Абеля і Валіка, 1901–1902 pp., Єлісаветинська вул., 16[4]. Пам'ятка архітектури № 266-Од[6];
Тріумфальна арка, 1902 р., Французький бульв.[4] (розібрана);
Школа будівельників Одеського відділення Російського Технічного товариства, 1902 p., Князівська вул., 1а / Старопортофранківська вул.[4]. Пам'ятка архітектури № 345/2-Од[6];
Лазня С. Ісаковича, 1902 р., Ковальська вул., 57[4]. Пам'ятка архітектури № 396-Од[6];
Будинок торгового дому Кроне, 1902 р., вул. Жуковського, 28[6]. Пам'ятка архітектури № 10-Од[6];
Театр Сибірякова, 1903 р., вул. Пастера, 15 / Кінна (після пожежі перебудований у 1914 р. арх. М. Лінецьким)[4]. Пам'ятка архітектури № 620-Од[6];
Другий єврейський сирітський притулок ім. Л. і Л. Фінкельштейн (спільно з Л. Л. Влодеком), 1904 р., вул. Довженко, 4 корпус 2[5];
Лазарет Люблінського піхотного полку, 1908 р. вул. 10 квітня, 4[4];
Будинок банкірського дому «М. Ашкіназі», 1910 р., Рішельєвська вул., 2[4]. Пам'ятка архітектури № 735-Од[6];
Анатомічний будинок (спільно з Е. Я. Меснером), 1910–1912 pp., Валіховський пров., 4[4];
Нагляд за спорудженням спільно з М. І. Лінецьким корпусів Фруктового пасажу (проєкт Ф. П. Нестурха), Преображенська вул. / Новощіпний ряд[5]. Щойно виявлена пам'ятка архітектури[6];
↑ абвгдежиклмнпрстПилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5(рос.)