Леонтьєв Олег Костянтинович
Оле́г Костянти́нович Лео́нтьєв (19 лютого 1920, с. Уяр Красноярський край, РРФСР — 13 грудня 1988, Москва, СРСР) — радянський науковець-геоморфолог, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри геоморфології (1961—1986) географічного факультету Московського державного університету (МДУ). Заслужений діяч науки РРФСР (1980)[1]. ЖиттєписНародився 19 лютого 1920 року в селі Уяр Красноярського краю Росії в родині службовців[2]. Родина переїхала до Ленінського Тульської області, де Олег Костянтинович закінчив школу. 1938 року вступив на географічний факультет Московського університету, який закінчив через 10 років, 1948 року. Перерва була викликана участю в німецько-радянській війні, під час якої він служив в авторемонтних підрозділах Радянської армії і був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»[3]. У перші воєнні роки він працював у рідному селищі техніком-землевпорядником, потім вчителем середньої школи. На початку 1943 року був мобілізований до лав армії, демобілізований 1945 року[4]. Під впливом професора В. П. Зенковича зосередив свою увагу на новому напрямку — геоморфології морських берегів, ставши згодом одним з основоположників вітчизняної школи береговиків. Пізніше в коло його наукових інтересів увійшли геологія та геоморфологія морського дна. Після закінчення навчання в університеті був направлений на роботу до об'єднання «Дагнефть» (Дагестан), де очолив морську геолого-знімальну партію, яка провела першу інструментальну геолого-геоморфологічної зйомку прибережної смуги шельфу для потреб нафтової геології. Отримані теоретичні матеріали лягли в основу його кандидатської дисертації, яку захистив 1951 року (з 1953 року доцент)[4]. 1957 року захистив докторську дисертацію на тему «Геоморфологія морських берегів і дна»[4]. 1960 року присвоєне вчене звання професор[2]. У 1961—1986 роках Леонтьєв працював завідувачем кафедри геоморфології географічного факультету Московського університету[1][5]. 1972 року створив на кафедрі лабораторію морської геоморфології[4]. Брав активну участь в роботі багатьох міжнародних і вітчизняних наукових організацій: Міжнародний географічний союз, Асоціація з вивчення четвертинного періоду, Міжнародна асоціація планетологів, робоча група «Морські береги» Ради АН СРСР з проблем Світового океану, рада з проблем Каспійського моря при Держкомітеті з науки і техніки[4]. Підготував 40 кандидатів і 4 докторів наук. У Московському університеті читав курси «Геоморфологія морських берегів», «Морська геологія» і «Фізична географія океану». Неодноразово читав лекції в університетах СРСР і за кордоном[4]. Помер 13 грудня 1988 року в Москві, похований на Ніколо-Архангельському кладовищі[3]. Наукова діяльністьОлег Костянтинович Леонтьєв займався методикою геоморфологічного картування. Засновник школи морських геоморфологів. Найбільший фахівець з геоморфології берегів і дна Каспійського моря та історії його розвитку. Вивчав берега Байкалу, Каспійського, Охотського і інших морів, Китаю, Албанії, Куби, островів Індійського і Тихого океанів[2]. Зробив значний внесок у вивчення еволюції перехідної зони і серединно-океанічних хребтів, а також коливання рівня Світового океану[2]. Леонтьєв О. К. написав й опублікував понад 300 наукових робіт, серед них 21 монографія і підручник[5]. Основні наукові праці присвячені геоморфології і класифікації морських берегів і дна океанів:
Нагороди і відзнаки
Пам'ять1993 року іменем Олега Костянтиновича названа підводна гора в хребті Наска в південно-східній частині Тихого океану (23° 26′ 24″ пд. ш., 83° 19′ 18″ з. д.)[1][4]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia