ОКЕАНОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про Світовий океан, окремі його елементи, фізико-хімічні процеси в товщі його вод і на поверхні, геологію дна, окремі океанологічні науки і дисципліни, науковців-океанологів, першовідкривачів і мандрівників.
Океаноло́гія (від дав.-гр.ὠκεανός — океан і λόγος — думка, слово) — комплексна природнича наука, що досліджує Світовий океан. Окремі його дисципліни вивчають фізичні процеси циркуляції у морському водному середовищі, оптичні, акустичні, магнітні та інші його особливості, виявляє закономірності взаємодії земної атмосфери й океану, хімію (гідрохімічні особливості морських вод та формування хімічного балансу океану) та біологію (рослинний і тваринний світ, біологічну продуктивність морів, можливість відтворення біологічних ресурсів). До океанології відносять також геологію морського дна, завдання якої — вивчення будови земної кори в межах океану, рельєфу його дна, а також генезис родовищ корисних копалин.
На острові знаходяться залишки мінойської культури — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті за тисячі років до нашої ери.::::::::::::::::читати далі
Діаграма розрізу океанічних товщ водОкеанічні області
Абісальна рівнина (рос.абиссальная равнина, англ.abyssal plain, нім.Abyssalebene f )— тип глибоководних рівнин, приурочених до улоговин ложа океану та западин крайових морів перехідної зони. За морфологічними ознаками А.р. розділяються на плоскі (субгоризонтальні) і горбисті. Останні особливо характерні для Тихого та Індійського океанів.
Абісальні рівнини займають ~ 40% площі ложа океанів.::::::::::::::::читати далі
Гвінейська течія — тепла течія в Атлантичному океані, на півночі Гвінейської затоки, біля узбережжя Африки. Пересічна річна температура води на поверхні +26-27°, солоність до 35‰, швидкість понад З кілометри на годину.
(Атлантичного океану) - так називається течія, складене з екваторіальних протитечій і проникаюче із заходу в Гвінейська затока. Область, яку займає цією течією, може бути розглянута як що складається з двох частин - області екваторіальних протитечій та області власне гвінейського течії. Межею між цими областями можна прийняти меридіан 10 ° західної довготи від Грінвіча. Західна ж межа першої області змінюється не тільки за порами року, але і в різні роки не залишається однією і тією ж; тому різні джерела дають відносно західної межі області різні вказівки. За Бергаузу і англійським картам, західний межа екваторіальних протитечій становить меридіан 51 ° західної довготи, по Кольдевелю - 40 ° західної довготи.::::::::::::::::читати далі
Розташування Сандвічевої плити. Синім і фіолетовим приблизно позначено розташування дуги Скотія
Дуга Скотія, Дуга Скоша, Південно-Антильський хребет — підводний хребет, розташований в південній частині Атлантичного океану. Або острівна дуга що обмежує з півночі, сходу і півдня море Скоша.
Вели́ка Си́ня Печера (Діра) (англ.Great Blue Hole) — велика підводна печера біля узбережжя Белізу. Вона розташована біля центральної частини рифу Лайтгаус, невеликого атола за 100 км від материка і міста Беліз. Печера має круглу форму, понад 330 м в діаметрі і 140 м завглибшки. Вона сформувалася як вапняковапечера протягом останнього льодовикового періоду, коли рівень моря був набагато нижчим..::::::::::::::::читати далі
Площа острова — 111 390 км², довжина берегової лінії 9 656 км, висота над рівнем моря до 814 м.
Населення — 479 105 чол. (2006), найбільше місто — Сент-Джонс (99 182).
Ньюфаундленд є островом материкового походження, що відокремився в антропогеновому періоді. Він відокремлюється від материкової частини неширокою (16 км) протокою Белл-Айл на півночі і протокою Кабота – на південному заході. Його рельєф так само розчленований і гірський, як і Північних Аппалачів. Переважають хвилясті рівнини із залишковими горбами.::::::::::::::::читати далі
Родовища та басейни корисних копалин Світового океану
Балтійська нафтогазоносна область — охоплює Литву, Латвію, Калінінградську областьРФ, північно-східну частину Польщі, а також акваторії Центральної і Південної Балтики (шельфи Латвії, Литви, Польщі і Швеції). Перше родовище нафти відкрите в 1968 р.
Площа понад 170 тис. км². З них акваторій близько 70 тис. км².::::::::::::::::читати далі
Міст через затоку Ханчжоувань (кит.: 杭州湾大桥;трад. китайська: 杭州灣大橋) — вантовий міст через затоку Ханчжоувань. З'єднує міста Шанхай та Нінбо, КНР. Загальна довжина мосту 35.673 км, він є найдовшим транс-океанічним мостом у світі. Будівництво тривало з 2003 по 2007 рік.
Спочатку планувалося побудова мосту від Цзіньшаню, одного з районів Шанхая, проте після протестів уряду Шанхая проєкт буле переглянуто і північний виїзд на міст було перенесено на територію провінції Чжецзян.
Будівництво мосту було розпочато 8 червня2003 року і завершено в 2007 році, хоча планувалося в 2010 році.::::::::::::::::читати далі
Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез.Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столицяІндонезії, одне з найбільших міст світу.
Бреховских Л.М., Лысанов Ю.П. Теоретические основы акустики океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1982. – 262с.
Бурков В.А. Общая циркуляция мирового океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1980. – 250с.
Бычкова И.А., Викторов С.В. Дистанционное определение температуры моря. – Л :Гидрометеоиздат. – 1988. – 220с.
Васильев К.П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и состояния моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 229с.
Питер Вейль Популярная океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 500с.
Ветер, волны и морские порты. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с.
Вилькицкий А. Северный морской путь. – С – Петербург. – 1912.
Влияние загрязнения поверхностного слоя на тепло–, газо– и влагообмен океана с атмосферой. – Проблемы химического загрязнения вод Мирового океана. Том 3.– Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 128с.
Вольцингер Н.Е. Длинноволновая динамика прибрежкой зоны. – Л :Гидрометеоиздат. – 1989. – 263с.
Вольцингер Н.Е. Основные океанологической воды. – Л :Гидрометеоиздат. – 1968. – 280с
Вольцингер Н.Е. Теория мелкой воды. Океанологические задачи и численные методы. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 206с.
Герлах Себастьян Загрязнение морей. Диагноз и терапия. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 262с.
Герман В.Х., Левиков С.П. Вероятностный анализ и моделирование колебаний уровня моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1988. – 229с.
Гершанович Д.Е., Муромцев А.М. Океанологические основы биологической продуктивности мирового океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1982. – 319с. – Библиогр : стр. 311– 318.
Гидро–акустическая техника исследования и освоения океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1984. – 263с.
Глаголева М.Г., Скриптунова. Прогноз температуры воды в океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 165с.
Глобальный водообмен. – М : Наука, 1975. – 125с.
Глуховский Б.Х. Исследование морского ветрового волнения. – Л :Гидрометеоиздат. – 1966. – 282с.
Давидан И.Н., Лопатухин Л.И. Ветровое волнение в Мировом океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 256с. – Библиогр : с. 245 –252.
Держа́ва пра́пора — держава, що здійснює нормативний контроль над комерційними морськими судами, офіційно зареєстрованими й ходять під його прапором. Контроль містить у собі інспекційні перевірки судів, їхню сертифікацію, забезпечення безпеки й захисту навколишнього середовища при експлуатації судів.
Часто великі компанії як держави прапора вибирають держави з нерозвиненим морським законодавством. Три найбільших держави з відкритими корабельними реєстрами — Багамські острови, Ліберія та Панама. По-англійськи ця практика називається flag of convenience (англ.прапор зручності). Дві держави із «зручними» прапорами — Монголія та Болівія — взагалі не мають виходу до моря.::::::::::::::::читати далі
Наявний список островів, відсортований за площею, включає всі острови з площею понад 2500 км², деякі острови площею понад 500 км². Для порівняння наведені також площі континентів...
Картина створена за допомогою новітніх розробок і революційних технологій. Спеціально для неї були сконструйовані 12-кілограмові камери-міні-гелікоптери для зйомок птахів.::::::::::::::::читати далі
Галапаго́ські острови́ (ісп.Islas Galápagos) — архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965 кілометрів на захід від узбережжя Еквадору; складаються з 13 основних вулканічних островів, 6 невеликих острівців і 107 скель і намивних територій.
Одні з них не прикріплені коренями до ґрунту (наприклад, ряска, елодея), інші — прикріплені (наприклад, латаття). За способом розвитку різняться:
Гідатофіти справжні — рослини, занурені у воду, ріст і розвиток яких відбуваються тільки у воді (наприклад, види куширу);
аерогідатофіти занурені — рослини, цілком занурені у воду, зростання у яких відбувається у воді, а запилення квіток — над водою (наприклад, у валіснерії спіральної);
аерогідатофіти плаваючі — рослини, у яких частина листя і стебел занурена у воду, а частина — плаваюча; запилення квіток відбувається.::::::::::::::::читати далі
Ставрида середземноморська (Trachurus mediterraneus) — вид ставрид (Trachurus), родинаСтавридові (Carangidae). Невеликих розмірів морські риби, що тримаються зграйками. Важливий об'єкт рибного промислу..::::::::::::::::читати далі
Народився 9 березня1454 у Флоренції в родині публічного нотаріуса республіки Анастазіо Веспуччі. Від народження мав ім'я Альберіґо.
Отримав добротне виховання у свого вченого дядька Антоніо, проявивши талант до фізики, морехідної астрономії і географії. В 1490 відбув до Севільї як торговець. Там він поступив на службу в багатий торговий дім флорентійця Жуаното Берарді.::::::::::::::::читати далі
Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі
Обраний життєпис океанології. Метеорологи та кліматологи океану
Василь Іванович Колчак
Олекса́ндр Васи́льович Колча́к (* 4 (16) листопада1874(18741116), Олександрівське (Петербург) — † 7 лютого1920, Іркутськ) — російський військовий і державний діяч, адмірал (1918), полярний дослідник і вчений-океанограф. Є нащадком сотника козацького бузького війська Лук'яна Колчака і турецького воєначальника Ільяша Колчака-паші. Учасник експедицій 1900–1903 років (нагороджений Імператорським Російським географічним товариством Великою Костянтинівською медаллю)...
15 листопада1894 року Олександр Васильович Колчак отримав військове звання мічмана та 6 серпня 1894 року був призначений на крейсер 1-го рангу «Рюрик» в якості помічника вахтового начальника. На цьому крейсері він відбув на Далекий Схід. В кінці 1896 року Колчак був призначений на крейсер 2-го рангу «Крейсер» на посаду вахтового начальника. На цьому кораблі він протягом кількох років ходив у походи по Тихому океану, в 1899 році повернувся в Кронштадт. 6 грудня1898 року отримав звання лейтенант. У походах Колчак не тільки виконував свої службові обов'язки, але й активно займався самоосвітою. Також він захопився океанографією і гідрологією. У 1899 році опублікував статтю «Спостереження над поверхневими температурами та питомою вагою морської води, проведені на крейсерах „Рюрик“ і „Крейсер“ з травня 1897 року по березень 1898 року»..::::::::::::::::читати далі
У 1997 році, коли він повертався до південної Каліфорнії після закінчення транстихоокеанської яхтної регати Лос-Анджелес-Гаваї, він та його команда помітили сміття, що плавало за бортом. Він написав про це статтю, яка привернула увагу масмедія до цього питання.::::::::::::::::читати далі
Інґе Леманн народилася та виросла у Копенгагені. Донька експериментального психолога Альфреда Леманна (1858–1921). Отримала початкову освіту в середній школі, яку очолювала Ханна Адлер — тітка Нільса Бора. За словами Інґе Леманн, її батько та Ханна Адлер були двома людьми, що мали найбільш істотний вплив на розвиток її інтелектуальних здібносте.::::::::::::::::читати далі
Обраний життєпис океанології. Спелеологи та карстознавці океану
Мішель Сіфр (фр.Michel Siffre, р.н. 1939, Ніцца) — французький вчений, геолог, спелеолог, «спелеонавт». Здобув широку популярність завдяки серії хронобіологічних експериментів «Поза часом», в ході яких кілька місяців знаходився на самоті в печері без можливості визначення часу та дати, вивчаючи суб'єктивне відчуття плину часу.
Обраний життєпис океанології. Геохіміки та гідрохіміки океану
Шнюков Євген Федорович — вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії.
Scripps Institution of Oceanography. One of the world's oldest, largest, and most important centers for ocean and Earth science research, education, and public service. (англ.)
.jpg)
