Лисенко Елеонора Василівна

Лисенко Елеонора Василівна
Народилася	24 вересня 1953(1953-09-24) (71 рік)  Трускавець, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Київський державний художній інститут (1991)
Вчителі	Фуженко Анатолій Семенович
Членство	Спілка художників України
У шлюбі з	Лисенко Григорій Альбертович

Елеонора Василівна Ли́сенко (нар. 24 вересня 1953, Трускавець) — український скульптор; член Спілки художників України з 1994 року^[1]. Дружина скульптора Григорія Лисенка^[2].

Народилася 24 вересня 1953 року в місті Трускавці (нині Львівська область, Україна). 1991 року закінчила Київський державний художній інститут. Була ученицею Анатолія Фуженка^[1].

Мешкала Києві в будику на вулиці Донецькій, № 57, квартира № 30^[3]. Протягом 2000—2007 років обіймала посаду секретаря Ялтинської організації Національної спілки художників України^[2]. Мешкала у Кореїзі в будинку на провулку Південному, № 2^[4].

Працює у галузях станкової і монументальної скульптури. Використовує гіпс, майоліку, мармур, дерево, бронзу^[2]. У співавторстві з чоловіком створила:

• керамічні рельєфи на фасаді Пала­цу культури «Арма» у Києві (1991);
• фонтани «Флора» у пансіонаті «Златоуст» в Алупці (1995), «Вільний вітер» (1998), «Леда і Лебідь» у санаторії «Міс­хор» в Кореїзі (1999), «Джерело» в Ялті (2004);
• декоративні скульптури в санаторії «Місхорі»: «Материнство» (1996), «Розп'яття» (2000);
• пам'ят­ник адміралу Михайлу Лазарєву в Севастополі (26 жовтня 1996);
• меморіальні дошки — Г. Рахліну в Києві (1998), Павлу Нахімову в Севастополі (1999);
• галерею пам'ятни­ків на «Алеї гумору» в Ялті «Портфель Жванецького», «Мікрофон Кобзона», «Трубка Ширвіндта», «Жилетка Арканова» (2004—2014);
• маски «М. Вашуков», «Н. Крутова-Шестак», «М. Бандурін» (усі — 2010);
• скульптуру для фонтану «Нереїда» (2014).

Бере участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1983 року. Персональні виставки разом з чоловіком провела у Києві у 1983, 1985—1987, 1989—1990 роках, Варшаві у 1987 році, Відні у 1988 році, Ялті у 1991, 1998—1999, 2009, 2013—2015 роках^[2].

Окремі роботи скульпторки зберігаються у Сева­стопольському художньому музеї, Лівадійському палаці-музеї, Ялтинському історико-літературному музеї, Алупкинському палацово-парковому музеї-заповіднику, Центральному архіві-музеї літератури і мистецтва України у Києві, Варшавському археологічному музеї^[2].

• С. П. Джус. Лисенки // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.