Листопалий гекон європейський

?Листопалий гекон європейський
	; Європейський листолапий гекон
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Плазуни (Reptilia);
Ряд:	Лускаті (Squamata);
Підряд:	Ящірки (Lacertilia);
Родина:	Sphaerodactylidae;
Рід:	Листопалий гекон (Euleptes);
Вид:	Листопалий гекон європейський;
Біноміальна назва
	Euleptes europaea; Gené(інші мови), 1839
Синоніми
	Phyllodactylus europaeus Gené, 1839
Посилання
Вікісховище:	Euleptes europaea
Віківиди:	Euleptes europaea
EOL:	794703
ITIS:	818508
МСОП:	61446
NCBI:	460621

Листопалий гекон європейський^[2] (Euleptes europaea) — вид ящірок, єдиний представник роду листопалих геконів родини Sphaerodactylidae. Поширений на середземноморських островах. Вид занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції та інших природоохоронних документів.

Опис

Сягає довжини 7 см. Має короткий, сплюснутий тулуб з маленькою яйцеподібною головою. Тулуб вкрито однорідної дрібної лускою, тулуб чітко відділено від хвоста. Забарвлення гекона сіро-жовте з темними поперечними смугами й чорними цятками, розташованими настільки густо, що тварина виглядає майже чорною. У збуджених ящірок ці цяточки зникають, а поперечні смуги стають виразно помітними на світлішому фоні.

Поширення

Вид поширений на середземноморських островах Корсика (Франція), Сардинія (Італія) та багатьох дрібних супутніх островах. Він трапляється також на низці менших офшорних островах Франції (Пор-Кро і Іль-дю-Леван з Єрських островів та дев'ять невеликих островів поблизу Марселя) та Італії (Ельба, Горгона, Капрая, Піаноза, Монтекрісто та Джильо). Є також кілька прибережних материкових колоній в Тоскані та Лігурії (Італія) (у тому числі в Монте-Арджентаріо, Пйомбіно та Генуї), а також на крайньому південному сході Франції. Він також присутній на островах Кані та островах Галіт в Тунісі. Мешкає на висоті до 1500 м над рівнем моря, рідше трапляється на більшій висоті.

Спосіб життя

Полюбляють кам'янисту місцину. Може жити на висоті до 1 км. У денний час ховаються під камінням або корою дерев, виходячи на полювання лише з настанням сутінок. Пересуваються вони дуже швидко і, рятуючись від небезпеки, здатні здійснювати стрибки до 20—25 см у довжину.

Харчується комахами та наземними членистоногими.

Це яйцекладні гекони. У червні відкладають 2 яйця розміром з горошину під камінням або під корою дерев. Через 8—12 тижнів з'являються молоді гекони розміром 1—2 см.

Охорона

Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається нестабільним, за що він, згідно з Червоним списку МСОП, отримав охоронний статус «вид, близький до стану загрози зникнення». Крім того, Euleptes europaea занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: вид потребує особливої охорони), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони). Крім того, знаходиться під охороною у Франції.^[2]^[3]

Примітки

↑ Claudia Corti, Marc Cheylan, Philippe Geniez, Roberto Sindaco, Antonio Romano. (2009) Euleptes europaea: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 28 травня 2021
↑ ^а ^б О. О. Кагало та Б. Г. Проць. ОСЕЛИЩНА КОНЦЕПЦІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ: БАЗОВІ ДОКУМЕНТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.].: — Львів. 2012. с. 50
↑ Закон України про ратифікацію Бернської конвенції

Джерела

Corti, C., Cheylan, M. & Geniez, P. 2005. Euleptes europaea. 2006 IUCN Red List of Threatened Species.
Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 230—231). ISBN 978-1-4081-5459-5