Лозинський Тарас Володимирович

Тарас Лозинський
Тарас Лозинський
Тарас Володимирович Лозинський
Народився	28 березня 1959; Львів
Помер	8 березня 2023 (63 роки); Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	УРСР → Україна
Національність	українець
Діяльність	художник, іконописець, колекціонер
Alma mater	Українська академія друкарства
У шлюбі з	Роксоляна Лозинська
Діти	Остап- син, Устина - донька, ; Квітка та Климентій Будинкевичі (онуки)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Тарас Володимирович Лозинський (нар. 28 березня 1959, Львів — пом. 8 березня 2023, там само) — український маляр, іконописець, колекціонер, куратор мистецьких видань, співзасновник та заступник директора (2003) Львівського Інституту колекціонерства українських мистецьких пам'яток при НТШ^[1]^[2]^[3]^[4]. Член Наукового товариства ім. Шевченка^[5]. Батько художника та іконописця Остапа Лозинського.

Життєпис

Народився 28 березня 1959 року у Львові^[4].

1981 року закінчив економічний факультет Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині Українська академія друкарства)^[3]^[4].

У 1987—2001 роках працював реставратором у майстерні Ніни Присяжної^[3]^[4]. Викладав в Іконописній школі Українського католицького університету^[6].

Був членом наглядової ради Львівської національної академії мистецтв^[7].

Помер у Львові 8 березня 2023 року, не доживши 20 днів до свого 64-го дня народження^[8]. Похований в одній могилі з сином на 75 полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

Під впливами малярського досвіду Олекси Новаківського, Романа Сельського, Володимира Патика сформувався як художник з власним авторським стилем^[1]^[3]^[4].

З 1989 року займався іконописом на склі, автор 800 робіт^[2]^[4]^[5]. Персональна виставка у місті Львові (2013^[2], 2019^[3]^[4]^[9], 2024, посмертно^[10]).

автор книг «Ісус» (2003, спільно з Ігорем Калинцем).
упорядник низки альбомів та каталогів творів українського мистецтва — «Іван Гречко» (2006), «Михайло Бойчук» (2010)^[11], «Анатоль Петрицький» (2012), «Українське мистецтво XV — ХХ ст.» (Т.1 — 2007, Т. 2 — 2008);
один з ініціаторів видання серії «українське народне мистецтво» — «Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придністров'я» (2013), «Рушники Наддніпрянської України» (2017), «Буковинські жіночі сорочки» (2018), «Українське народне мистецтво» (2021).

Зібрав велику колекцію творів народного мистецтва^[1]^[3].

Цитати

	Серед великих митців також є оліймпійські чемпіони, також є свої перше, друге і третє місця. Треба вміти шанувати наших геніїв і тішитися, що вони в нас є.
— Тарас Лозинський, ^[1]